Рак сечового міхура

Фактори розвитку раку сечового міхура

Формується рак сечового міхура на стінках або слизових оболонках органу з ризиком подальшого розповсюдження. Більша частина випадків діагностується у пацієнтів після 50 років, хоча спостерігається тенденція до омолодження онкологічного процесу. За статистикою частіше виявляється у чоловіків.

Серед причин злоякісного ураження сечового міхура можна виокремити наступні фактори ризику:

• робота, яка пов’язана з постійним контактом з канцерогенними речовинами – у хімічній, нафтопереробній, гумовій промисловості тощо (часто виявляють рак у стоматологів, косметологів, перукарів);
• зловживання тютюновими виробами через підвищений вміст канцерогенів;
• розвиток запальних патологій сечостатевої системи, які не були своєчасно вилікувані – циститу, пієлонефриту, уретриту тощо;
• механічне травмування сечового міхура, особливо при встановленні катетера;
• зараження паразитами, що провокують злоякісні пухлини.

Серед факторів не можна назвати ті, які однозначно провокують онкологічні процеси. Однак рекомендується обмежити контакти зі шкідливими токсичними речовинами, слідкувати за станом сечовидільної системи та своєчасно лікувати хвороби.

Симптоматика раку сечового міхура

Серед основних факторів появи онкології сечового міхура є виявлення крові у сечі при випорожненні. Однак за таких обставин важливо диференціювати патологію від інших захворювань сечостатевої системи, які можуть супроводжуватись таким симптомом – сечокам’яної хвороби, циститу та іншого.

Симптоми прогресують по мірі збільшення розмірів пухлини. Людина може зіштовхнутись з больовими відчуття при випорожненні сечового міхура, частими позивами до сечовипускання, набряклістю у ділянці промежини чи кінцівках. Спостерігається зниження ваги тіла, слабкість, відсутність апетиту.

Лікування онкології сечового міхура

Залежно від стадії виявлення хвороби, місця локалізації та наявності метастазів підбирається індивідуальна тактика лікування. Ефективніше проводити лікувальний процес на перших двох стадіях формування пухлини, коли вона ще не досягла значних розмірів та не почала метастазувати на інші органи.

Оптимальним варіантом є проведення трансуретральної резекції, коли доступ до сечового міхура здійснюється через природний отвір уретри. Хірург видаляє патологічно змінені клітини, при цьому зберігає функціональність органу.

Якщо пухлина проростає через слизові оболонки сечового міхура до глибоких шарів, тоді доводиться повністю його видаляти. Проблемою є організація ефективного відведення сечі за умови відсутності сечового міхура. В такому випадку застосовують сучасну технологію – ілеонеоцистопластика (формування нового сечового міхура із тонкої кишки, після чого пацієнт сечиться самостійно природнім шляхом) або інші техніки.

Джерело: сайт bilyak.com.ua.