Джерело: Біла Церква ретроспективна
Адміністратори платформи опублікували фотографію, підписану як відпочинок чехословацьких танкістів після запеклих боїв за звільнення Білої Церкви у січні 1944 року. Особливу увагу дослідники приділили новітнім історичним розвідкам, які довели, що левову частку бійців цього іноземного корпусу насправді складали закарпатські українці, які мали громадянство першої Чехословацької Республіки.
Оприлюднена світлина з авторитетних фондів Сілезького земського музею ($Slezské\;zemské\;muzeum$) миттєво викликала хвилю скепсису та палких суперечок серед місцевих мешканців через очевидні географічні й кліматичні невідповідності. Уважні підписники одразу звернули увагу на зелену густу траву на кадрі, яка ніяк не могла рости під час суворих січневих морозів 1944 року, а також на виразний гірський рельєф на задньому плані. Деякі користувачі безапеляційно заявили, що в самій Білій Церкві немає подібних гір, а масштабних бойових дій безпосередньо в міській смузі взагалі не відбувалося.
До розгадки історичного ребусу оперативно долучилися досвідчені білоцерківські експерти та військові аналітики, які детально проаналізували деталі оригінального зображення. Дослідник Володимир Шкурат висунув обґрунтовану гіпотезу, що на фото зафіксовано офіційне нагородження особового складу за білоцерківську операцію, яке відбулося значно пізніше — орієнтовно за 9 місяців, уже під час боїв у Карпатах. Водночас інші краєзнавці, намагаючись прив'язати локацію до місцевості, іронічно припустили, що пагорби на фоні — це знаменита Палієва гора, розташована на території дендропарку «Олександрія», який у ті роки вважався далекою околицею.
Паралельно дискусія в коментарях вийшла за межі суто академічного обговорення та переросла в гострі ідеологічні й політичні дебати щодо радянської монументальної спадщини. Частина городян виступила з радикальною вимогою негайно демонтувати старовинну «залізяку з гарматою» — радянський танк-пам'ятник, який досі зустрічає гостей міста на в'їзді. Їм активно опонували інші учасники спільноти, які звинуватили опонентів у псевдопатріотизмі та спробах зруйнувати Парк Слави, що, на їхню думку, паплюжить пам'ять про реальних визволителів Київщини.
Подібне пожвавлення навколо ретроспективних кадрів наочно демонструє колосальний запит сучасного українського суспільства на переосмислення та деідеологізацію власної історії. Спільний критичний аналіз залучених іноземних архівів дозволяє очистити історичну пам'ять регіону від застарілих радянських пропагандистських міфів та штампів. Проєкт «Біла Церква ретроспективна» продовжує виконувати важливу науково-просвітницьку місію, стимулюючи містян глибше досліджувати автентичне минуле свого рідного краю.
