"Річкові мідії": середньодніпровська кухня Обухівщини (від неоліту до сьогодні)

"Річкові мідії": середньодніпровська кухня Обухівщини (від неоліту до сьогодні)
11:33 14.08.2024
"Річкові мідії": середньодніпровська кухня Обухівщини (від неоліту до сьогодні)
Чайковський Мирослав
Чайковський Мирослав

Вперше я зустрівся зі згадкою про цих равликів ще в дитинстві, коли читав ГЛІБА ДАВИДОВА «Не так вже й тісно на землі». В ній згадувався прісноводний молюск наших країв, котрий їли люди, партизани, свині. Інколи в них знаходили перлини, втім, невисокої якості. А з самих мушель робили гудзики. Події книжки описують 70-80ті 20 ст. Вже тоді молюск був рідкістю.

Сьоня почав читати «ТРИПІЛЬСЬКУ КУЛЬТУРУ» Т. Пассек, 1941 (1) року. Да, не найсвіжіша праця. Втім, у ній є все те, що мене цікавить і зокрема – свійські тварини, дикі тварини, рослини тих часів.

Згідно з нею, трипільці юзали бідних равликів як тільки могли. І що цікаво – ця харчова звичка дійшла до наших часів. І тому, якшо трипільці на поселенні КОЛОМИЙЩИНА БІЛЯ ХАЛЕП'Я НА ДНІПРІ їли перлівниць, чому цього не могли робити ТРИПІЛЬЦІ В ОБУХОВІ БІЛЯ КОБРИНИ?

Зрештою, перлівниця є і на малюнках де ля Фліза в середині 19 ст. (зображення 1). Тоді для наших країв вона не була рідкістю. Згодом її, як писав Давидов, її «з’їли свині». Хоча, мені здається, це питання лежить в глибшій екологічній площині. Зокрема, чистоти водойм.
***
Отже, ТРИПІЛЬЦІ І ПЕРЛІВНИЦІ НА ОБУХІВЩИНІ (розділи мої, текст - Пассек)

ЧЕРЕПАШКОВІ КУПИ

… В господарстві трипілля продовжує грати роль і один з найпростіших способів добування їжі — збиральництво. Це доводиться численними знахідками в трипільських поселеннях черепашок прісноводних молюсків. Черепашки, що зустрічаються в досліджуваному поселенні Коломийщина, належать до двох Unio.

Вони зустрічались як у самих житлах, так за їх межами. За межами жител їх знаходили або розкиданими навколо, або зсипаними в спеціальну купу сміття, де вони містилися в суміші з кістками диких і домашніх тварин. В Коломийщині виявлено кілька таких куп. Всі вони містились на периферії поселення і займали площу понад 4 кв. метри.

Купи сміття, або, як їх називають часто, черепашкові купи, — явище звичайне в давніх трипільських поселеннях. Іноді вони, складені з самих черепашок, кісток тварин, черепків та інших покидів, бувають такі великі, що утворюють культурне нашарування до 1 м товщиною.

ХТО ТАКІ ЦІ UNIO

Черепашки трипільських поселень належать видам прісноводних молюсків, які водяться в ріках і озерах в неглибоких місцях або на широких піщаних мілинах. Відомо, що молюски Unio людина вживала на їжу з найдавніших часів. З цією ж метою збирали їх і жителі досліджуваних поселень.
Перед вживанням у їжу молюсків, очевидно, варили; принаймні, знаходження черепашок в посудинах треба пояснити саме необхідністю готувати їх на вогні.

«З’ЇЛИ СВИНІ»

Відомо, що сучасні селяни постійно збирають молюсків на низьких піщаних мілинах Дніпра. Приносячи їх додому, вони кидають їх у посудину з киплячою водою, і стулки одразу розкриваються. М'ясом їх годують свиней.

КРІМ ЇЖІ

  • В давнину річкових молюсків використовували не тільки на їжу, а вживали в господарстві і черепашки їх. На багатьох трипільських посудинах без розпису зустрічається орнамент, який складається з невеличких місяцевидних заглиблень, подібних до відбитка великих нігтів, але без слідів пальців. Пильне спостереження, підкріплене експериментом, показує, що цей вид орнаменту наносився на вогкі стінки посудин з допомогою черепашки річкового молюска.
  • Ці ж черепашки з зазублинами по краю вживали й для вирівнювання стінок посудин при ліпці.
  • Іноді черепашки служили при розфарбовуванні посуди як „мисочки" для фарб.
  • Нарешті, дрібно потовчені черепашки живались як домішка до глини при виготовленні багатьох сортів трипільської кераміки.