Джерело: phys.org
Це питання стає дедалі важливішим на тлі демографічних, економічних і кліматичних викликів. До 2050 року населення Швейцарії зросте до 10 мільйонів, і кількість людей віком від 80 років подвоїться. Майбутні будинки повинні враховувати ці тенденції, одночасно відповідаючи цілям уряду щодо досягнення нульових викидів до 2050 року.
"Єдиний шлях до цієї мети — зменшити темпи будівництва нових будинків і переорієнтувати ресурси на реновацію існуючих," — наголошує Тальман.
У Швейцарії житлова площа на душу населення зросла з 34 м² у 1980 році до 46 м² у 2020 році. Однак нерівномірний розподіл ресурсів призвів до "порожніх кімнат" у багатьох домівках. Наприклад, у квартирах зберігаються кімнати, що рідко використовуються, або простір, залишений дітьми, які виросли.
"Такі надмірності — це розкіш, якої ми більше не можемо собі дозволити," — підкреслює Тальман.
Вирішення проблеми вимагає переосмислення стандартів житла. Наприклад, спільне проживання у великих будинках із приватними спальнями та ванними кімнатами, але загальними просторами, такими як сади чи вітальні, може вирішити проблеми ізольованості.
Цей підхід стає дедалі популярнішим серед молоді та літніх людей, які шукають альтернативи самотньому життю.
Щоб досягти кліматичних цілей, 75% будинків у Швейцарії потрібно модернізувати протягом наступних 25 років. Це потребує збільшення частки реновацій у будівельній галузі з 25% до 75%.
Проте це складно через економічні та соціальні бар’єри. Деякі власники нерухомості не мають ресурсів для масштабних оновлень, тоді як інші не бачать у цьому стимулу.
"Немає магічного рішення," — зазначає Тальман. — "Потрібне поєднання фінансової підтримки, податків і стимулів для власників нерухомості. Але зрештою, кожен має зробити свій внесок."
Ця стратегія може не лише розв'язати житлові питання, але й забезпечити сталий розвиток та зниження викидів для майбутніх поколінь.
***
