Джерело: Біла Церква ретроспективна
На архівному фото — діти, змушені лущити соняшник у колгоспі «Нове будівництво» села Заріччя (нині — частина Білої Церкви). Знімок датується початком 1930-х років і є свідченням експлуатації дитячої праці в умовах жорстокої радянської колективізації.
Місцева преса того часу неодноразово критикувала «Нове будівництво» за невиконання виробничих норм. У середині 1931 року господарство було об’єднане з іншим зарічанським колгоспом — «Промінь» — і перетворене на новий колгосп із гучною назвою «III-ій вирішальний». Це ім’я відсилає до третього року першої п’ятирічки, який радянська пропаганда оголосила «вирішальним». Подібні назви були поширеним ідеологічним кліше того часу.
Втім, навіть після об’єднання нове колективне господарство не змогло досягти норм хлібозаготівлі, встановлених сталінським режимом. У результаті багато мешканців Заріччя померли від голоду.
У 1935 році газета «Правда» у випуску № 335 повідомляла, що зарічанський хоровий гурток вивчає пісні про радянських воєначальників Ворошилова і Якіра. Та за фасадом культурної активності ховалася трагедія. Страх голоду зламав місцеву громаду.
Фото ілюструє не лише умови життя в колгоспах початку 1930-х, а й масштаб залучення дітей до примусової праці. Воно стало частиною книги «Білоцерківщино, мій рідний край» (Біла Церква, 2013, с. 305), де документується історична правда про ті страшні роки.
