Ця десятка поєднує найвиразніші місця Кагарлика і сіл нинішньої громади. Її зручно використати як основу для одноденного маршруту містом або для вікенду з виїздами до Кадомки, Слободи, Сущан, Мирівки й Горохового.
Кагарлицький парк — головна зелена й історична візитівка міста. Його заклали 1808 року в маєтку державного діяча Дмитра Трощинського, орієнтуючись на європейські принципи пейзажного парку. Сьогодні це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 35,5 гектара, де старі дерева, алеї, водойма та рельєф утворюють не декоративний сквер, а справжній історичний ландшафт.
Особливість парку — поєднання природного масиву й залишків старої композиції садиби. Тут збереглися ставок з островом, ротонда, Великий і Малий мости, а серед старих дерев виділяється так званий Дуб Гоголя. Микола Гоголь бував у Кагарлику в Трощинських у 1851 році, тому прогулянка парком дає рідкісне для невеликого міста відчуття зв’язку з культурною історією XIX століття.
Якщо парк показує Кагарлик через простір, то історико-краєзнавчий музей дає його хронологію. Комунальний музей працює в Кагарлику на вулиці Кооперативній, 2 і є головною музейною точкою всієї громади. Саме тут логічно починати знайомство з місцевою археологією, історією міста, селянським побутом, традиціями та людьми, які формували Кагарличчину.
Музей важливий ще й як центр ширшої локальної мережі: у селах громади працюють музейні кімнати й сільські краєзнавчі музеї, частина яких організаційно або змістовно пов’язана з Кагарликом. Тому після міського музею поїздки в Кадомку, Мирівку чи Сущани сприймаються вже не як випадкові зупинки, а як продовження однієї історії.
Свято-Троїцький храм — одна з головних сакральних домінант сучасного Кагарлика. Історія цього місця почалася значно раніше за нинішню будівлю: кам’яну Троїцьку церкву в Кагарлику звели коштом Дмитра Трощинського на початку XIX століття, але в радянський час старий храм було знищено. Сучасну церкву відбудовували вже наприкінці XX — на початку XXI століття.
Саме тому храм цікавий не як “незмінна споруда 1800 року”, а як місце історичної пам’яті міста. Він нагадує про старий Кагарлик Трощинських, про втрати радянської доби та про відновлення релігійного життя після незалежності України. Разом із парком і музеєм храм формує компактний історичний маршрут центром Кагарлика.
У Слободі зберігся один із найцікавіших храмів Кагарлицької громади — Іоакимо-Аннинська церква, яку також називають церквою Святої Анни. Її спорудили 1852 року коштом Андрія Трощинського. Будівля витримана в традиціях пізнього класицизму й добре показує, якою була сільська сакральна архітектура центральної Київщини середини XIX століття.
Цінність цього місця не обмежується архітектурою. У селі храм залишається живою частиною громади, а не законсервованим музейним об’єктом. Поїздку до Слободи легко поєднати з місцевою музейною кімнатою “Пам’ять” і заміським відпочинком біля водойм, тому село може стати окремою невеликою туристичною точкою, а не лише зупинкою дорогою.
Миколаївська церква в Кадомці — ще одна пам’ятка середини XIX століття, але з іншою біографією. Храм збудували 1851 року, а в радянський період він залишався одним із небагатьох діючих храмів на території тодішнього району. Для маленького села така тяглість релігійного життя є окремою історичною цінністю.
Кадомка варта поїздки не лише заради церкви. Поруч із нею працює сільський краєзнавчий музей, тому тут можна побачити відразу два різні пласти локальної спадщини — сакральну архітектуру і зібрану самими мешканцями історію повсякденного життя. Це хороший приклад того, як невелике село може мати власний повноцінний культурний маршрут.
Кадомський сільський краєзнавчий музей — один із найсильніших прикладів локальної музейної роботи в громаді. Його фонд налічує близько чотирьох тисяч музейних предметів, розміщених у кількох кімнатах. Для сільського музею це вже не символічна “шафа зі старими речами”, а значний корпус предметів, фотографій і документів.
Найцікавіше в таких музеях — не масштаб експозиції, а походження речей. Вони зберігають історію конкретних родин, місцевих ремесел, праці, війни, школи й колгоспного села без великої дистанції між експонатом і місцем, де ним колись користувалися. Саме ця локальність робить Кадомський музей важливим для маршруту Кагарличчиною.
Сущани — батьківщина Карпа Трохименка, народного художника України, живописця й педагога, який народився тут 25 жовтня 1885 року. Музейна кімната, присвячена митцеві, після закриття місцевої школи була відновлена у 2023 році в адміністративному приміщенні села. Тут зберігаються матеріали про художника, фотографії, побутові речі та експонати з історії Сущан.
Це локація, яка робить громаду цікавою не лише через старі церкви чи природу. Трохименко дає Сущанам власну точку входу в історію українського мистецтва XX століття, а музейна кімната повертає художника у конкретний ландшафт його походження. Для культурного туризму така персональна історія часто працює сильніше за безіменний “краєзнавчий об’єкт”.
У Мирівці працює сільський краєзнавчий музей, який входить до переліку музейних закладів Київщини. Його експозиція формувалася з речей, документів і фотографій, що розповідають про історію села, традиційний побут і події XX століття. Це один із тих музеїв, де історію громади можна читати не через державні дати, а через життя конкретного населеного пункту.
Сама Мирівка теж варта уваги як велике село громади з власною локальною ідентичністю. У 2026 році тут завершували роботи з відновлення гідрологічного стану річки Безіменної, тому музейну поїздку можна поєднати з прогулянкою селом і знайомством із сучасним природним ландшафтом. Такий маршрут добре показує, що сільський туризм — це не тільки “старовина”, а й сьогоднішня територія.
Музейна кімната “Пам’ять” у Слободі — ще одна діюча локальна музейна точка громади. Вона розташована у селі й зберігає матеріали, пов’язані з його мешканцями та місцевою історією. Саме такі невеликі музейні осередки найкраще фіксують те, що зазвичай не потрапляє до великих обласних музеїв: родинні фотографії, документи, пам’ять про односельців і деталі сільського побуту.
Слобода особливо зручна для окремої південної петлі маршруту Кагарлицькою громадою. Тут можна поєднати музейну кімнату, Іоакимо-Аннинську церкву та відпочинок біля води. У результаті виходить не набір розрізнених точок, а зрозумілий локальний маршрут на кілька годин.
The Village Wine у селі Горохове — приклад уже не історичної, а сучасної туристичної Кагарличчини. Комплекс поєднує виноробню, виноградники, ресторан, готель і SPA, а для відвідувачів проводять екскурсії виноробнею та дегустації. Це одна з небагатьох локацій громади, здатних сама по собі бути приводом для окремої поїздки з Києва.
Для туристичного образу громади The Village Wine важливий ще й тим, що показує інший сценарій розвитку села: не тільки аграрне виробництво, а перетворення локального продукту на досвід для гостя. Після парків, храмів і музеїв завершити маршрут виноробнею в Гороховому — природний спосіб побачити Кагарличчину не лише через минуле, а й через сучасність.
Кагарлицька громада найкраще розкривається не в одній “головній пам’ятці”, а в поєднанні міста і сіл. Кагарлик дає парк, музей і міський історичний центр, Кадомка та Слобода — храмову й музейну спадщину, Сущани — історію українського художника, а Горохове — сучасний формат гастрономічного й винного туризму. Саме з таких різних точок і складається маршрут, заради якого сюди варто приїхати не транзитом.
