… Проте, під впливом утисків трипільців, що примушували посполитих Стайок тікати до Польщі, Братський монастир знов починає клопотатися про розмежування 1761 року. Він звертається до митрополита Арсенія Могилянського, зазначаючи, що оскільки й у нього й у Софійського монастиря й без того багато судових справ з „мирянами“, то не личить їм судитися й між собою, а тому нехай би митрополит мирно полагодив цю справу.
Могилянський охоче на це пристав, пропонуючи обом монастирям виділити уповноважених, що мають, за свідченнями старожитців, перевести це межування. Проте й цим разом до згоди не прийшло. Справу було затягнуто; 1763 року митрополит знов видає наказа розгляднути цю справу й ліквідувати конфлікт.
Нарешті, 1764 року обрано й комісію (архімандрити: К.-Михайлівського манастиря, Ніженського Святоблаговіщенського, К.-Видубицького й К.-Кирилівського).
Але й рішення цієї комісії не залагодили суперечки.
Мешканці Трипілля подали такі межі своїх кордонів з боку Стайок:
„начав оть Сторожевой могили до вершины Сухой Бобрицы, а тою Бобрицей до Проворотной горы, через гору до рѣчки Сивировки й устя Явкопасицы, гдѣ Явкопасица съ Сивировкою сходилась, а Сивировкою вверх, аж до вершины ея й до Черкасоваго звозу“.
За цю межу маєтки Братського монастиря виносили 12 в. у довжину й 1—3 в. завширшки. К.-Братський манастир не вдовольнився й вимагав прирізати ще землі, щоб довжиною його володіння були у 20 в. Тільки наприкінці 1766 року дійшло до згоди про границі Трипілля й Стайок, коли митрополит персонально розмежував їх землі; на жаль, докладно встановлені кордони не відомі.
Виходять іноді конфлікти між трипільською адміністрацією і військовою владою. Коло міста існують рогатки, на яких стоїть невелика залога (здебільшого під командою поручника); ця залога слідкує за переходом з Польщі до України й навпаки.
Ці конфлікти в Трипіллі тривають аж до 1780-х років, коли касується манастирські маєтки і Трипілля стає скарбовим містечком Київського намісництва.
За цих часів це містечко вже чимале: воно нараховує 230 осад з кількома церквами. Про минуле цього міста за цих часів нагадують рештки валів та фортеці, що збереглися й далеко пізнішими часами, значною мірою й до наших днів…
ПИТАННЯ: Власне, мене у цьому всьому цікавить кордон між Трипіллям і Стайками.
Що ми маємо:
Кароче, Борис Чуприна, або ти ти малюєш карту «кордону», або ми
Спойлер – єдине, що мені прийшло у голову це те, що Сивирівка це, можливо, Сквирівка.
Карта: 1847.
