Джерело: Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
За словами науковців, якщо взимку головним завданням для рисі є виживання в суворих погодних умовах та підтримання фізичної форми, то влітку та навесні її щоденне меню стає значно різноманітнішим. До раціону дикої кішки в цей період входить як дрібна здобич (гризуни та птахи), так і більша — зайці, куріпки, а за умови вдалого полювання — навіть молоді сарни.
Попри розширення кормової бази, теплий сезон не приносить хижачці відпочинку. Особливості поведінки рисі вимагають від неї постійного руху та зміни мисливської тактики. Попри поширену думку, що ці тварини воліють чатувати на здобич, сидячи на гілках дерев, тривале перебування на таких «оглядових майданчиках» зазвичай є неефективним для успішного промислу.
Аби забезпечити себе їжею, великі кішки змушені регулярно обходити свої великі за площею індивідуальні ділянки. Дослідники зазначають, що під час таких рейдів заповідними лісами Зони відчуження тварини демонструють високу концентрацію та цілеспрямованість, чітко контролюючи свої мисливські володіння.
Популяція рисі у Чорнобильському заповіднику є однією з найважливіших у регіоні, оскільки цей вид занесений до Червоної книги України як рідкісний. Відсутність постійного антропогенного тиску та факторів турбування з боку людини створили тут оптимальні умови для відновлення цього виду, який є верхівковим хижаком місцевої екосистеми.
Регулярний моніторинг за допомогою фотопасток та безпосередні спостереження дозволяють екологам фіксувати позитивну динаміку у житті чорнобильських рисей. Збір цих даних допомагає науковій спільноті краще зрозуміти особливості адаптації диких тварин на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.
