Джерело: persha.kr.ua
Дмитро Бібко народився 7 листопада 1986 року в селі Виступовичі Житомирської області — на території, яка після аварії на Чорнобильській АЕС потрапила до зони обов’язкового відчуження. Родина змушена була переселитися до Кіровоградщини, у село Несваткове.
Тут Дмитро закінчив школу у 2003 році, потім — Кіровоградське професійно-технічне училище, де здобув фах радіоелектроніка. Після служби у військах протиповітряної оборони він долучився до захисту України — у 2015 році став артилеристом і пройшов пекло Маріуполя в зоні АТО/ООС.
Після війни Дмитро одружився, оселився з дружиною у селі Слобідка на Київщині, виховував трьох дітей — доньку та двох синів. Але з початком повномасштабного вторгнення він знову повернувся до війська.
Старший солдат Дмитро Миколайович Бібко, позивний «Електронік», служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді на посаді старшого стрільця парашутно-десантної роти.
16 серпня 2024 року він загинув поблизу населеного пункту Яснобродівка на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише у травні 2025 року, після обміну тілами, його останки були ідентифіковані.
Попрощалися з Героєм 9 вересня 2025 року — спочатку в Обухові, а потім у Слобідці, де він знайшов вічний спокій. Дмитру Бібку посмертно присвоєно звання Почесного громадянина міста Обухів.
У рідному Несватковому планують встановити банер на Алеї Героїв-односельців, щоб зберегти пам’ять про мужнього захисника.
«Рідне село і рідна школа пам’ятають Дмитра», — наголосила завідувачка філії Олександра Сергійчук.
