Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Сергія мобілізували до лав Збройних сил України. Спочатку було навчання військовій справі, а потім Сергія перевели до військового підрозділу на Донеччину, де почалися тяжкі і небезпечні будні рядового, навідника 1-го відділення 1-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону, - повідомляють в Обухівській міській раді.
Майже щотижня Обухівська земля зустрічає своїх синів, яких везуть «на щиті» додому. Стоячи на колінах, не дивлячись на пізній час чи негоду, перед ними схиляють голови вдячні мешканці. Адже вони знають, що завдяки хлопцям і дівчатам, які поклали свої життя за рідну землю, ми продовжуємо жити. Поки ми в теплих домівках, там, на фронті, в надскладних умовах, захисники тримають небо і землю в своїх мужніх руках, ціною здоров’я та життя, - йдеться в повідомленні.
Народився Сергій 09 жовтня 1978 року в Обухові. Навчався у ЗОШ №2. Трудову діяльнсть розпочав, працюючи на Обухівському силікатному заводі, а згодом перейшов до молодого підприємства «АЕРОК» на посаду сортувальника (пакувальника) теплоізоляційних виробів.
Загибель Сергія - це надзвичайно велика й болюча втрата для його рідних, друзів, колег. Він був неймовірно світлою постаттю. Невиправний оптиміст, щирий, добрий, лагідний. За першим покликом допомагав усім, хто цього потребував. Нікому не відмовляв у допомозі, - розповідають в міськраді.
Слова співчуття линуть батькам Миколі Дмитровичу, Надії Василівні, брату Олександру, сестрам Тамарі й Валентині, племінниці Ірині, усім рідним, близьким, друзям та побратимам загиблого Героя.
30 листопада жителі громади на колінах провели в останню путь Сергія. Поховали Героя на міському кладовищі "Польок"
