Пошук

В Трипільському музеї розповіли про старе училище

В Трипільському музеї розповіли про старе училище

Київська область, Обухівський район, Українська тергромада. В Трипільському музеї розповіли про старе училище.

Про це повідомляють Хроніки Обухова з посиланням на КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей".

Йдеться про екскурс в архітектурне минуле Германівки: «Історія побудови 2-х класного народного училища» від Грянки Тетяни Іванівни.

***

Протягом 12 років у м. Германівка діти навчалися у однокласному (трьохрічному) училищі. За планом Міністерства освіти передбачалося у 1901 році будівництво 2-х класного училища (5-річки), але противником цього став священик Максиміліан Солуха, що мріяв про відкриття при церкві церковно-парафіяльної школи. І будівництво нового приміщення відкладалося.

І як пише у своїх спогадах місцевий краєзнавець І.К.Войтенко:

«Боротьба була нерівна і щоб легше було пересилити цю твердиню, зговорились і просто спалили стару. Це допомогло! Поскільки це «кримінал», то я утримуюсь назвати цих винахідливих громадян, не дивлячись на те, що три з них покійні»

На допомогу учням прийшла Л.І.Лупша, дворянка, що володіла частиною Германівки, яка з 20 жовтня 1908 до 1 жовтня 1909 року утримувала учнів училища в своєму маєтку, що знаходився на Лушпівці.

Тієї ж зими було завезено будматеріали, а за літо 1909 р збудували нове приміщення 2-х класного училища. Автором проєкту приміщення був відомий на той час в Україні архітектор Володимир Ніколаєв.

І діти стали навчатись в новому училищі. Після революційних переворотів будівля слугувала і як приміщення для схову зерна, коморою, адмінбудинком, після ІІ Світової війни був будинком-інтернатом на 120 дітей – сиріт, військово-оздоровчим табором, початковою школою, школою мистецтв. А з 1 вересня 2000 р, після відбудови, в ньому функціонує Германівська районна гімназія.

***

На превеликий жаль вона доживає свої останні роки. Тому що після реформи, нашій ОТГ не вигідно утримувати два навчальні заклади в селі. Життя будівлі під питанням: що буде далі? Але хочеться вірити, що воно функціонуватиме і приноситиме користь людям і надалі, зауважила авторка.

Довідково:

Для написання були використані матеріали з книги А.Шафаренка « «Германівка – мій вічний дивокрай» та матеріали з фондів музею Козаччини

Читайте також: