Вибір рентгенівського апарата: що треба знати

Точність діагностики багато в чому визначає ефективність лікування. Одним із найефективніших способів проведення обстеження є методика використання рентгенівських променів. Медична установа, яка пропонує послуги діагностики, обов’язково повинна мати у своєму арсеналі сучасний рентгенівський апарат. Від правильного його вибору залежить висока якість зображень, зручність роботи медичного персоналу та безпека пацієнтів. Розповідаємо, на що звернути уваги в першу чергу.

Види рентген-апаратів

Рентгенівські установки класифікують з урахуванням різних критеріїв:

• По типу приймача — цифрові та аналогові. Перші дозволяють миттєво отримувати зображення та аналізувати їх. Інформація в цьому випадку зберігається на комп’ютері, що дає можливість отримати доступ до неї в будь-який момент. Другі передбачають використання плівки, на яку проєктується зображення. Тільки після її проявлення можна аналізувати результати обстеження. Аналогові приймачі є доступнішими, тому підходять для невеликих медичних установ.
• По спеціалізації. Залежно від сфери використання може знадобитися свій тип рентгенівського обладнання. Так, в стоматології використовуються дентальні пристрої, зокрема візіографи. Під час хірургічних втручань можуть застосовуватись С-дуги. Для дослідження молочних залоз призначені мамографи.
• По умовах експлуатації. Залежно від потреб клініки можуть використовуватись стаціонарні чи пересувні системи. Перші апарати мають великі розміри та потребують спеціально приміщення для встановлення. Другі — менш габаритні системи, які можуть переміщуватись між відділеннями та палатами. Такі апарати використовуються для проведення обстежень пацієнтів, яких не можна чи важко переміщати.

Вибір оптимального варіанту повинен враховувати специфіку медичного закладу, його потреби та виділений бюджет.

Технічні характеристики рентген-апарату

Важливим етапом вибору рентгенівської системи є врахування таких її параметрів:

• Потужність генератора. Чим більший його показник, тим менші час експозиції та променеве навантаження для пацієнта. Для портативних систем стандартні параметри складають 3, 6, 15, 30 кВт, а для стаціонарних — 40–80 кВт.
• Тепломісткість анода рентгенівської трубки. Бажано, щоб цей показник був максимально високим. Це дозволить забезпечити проведення великого обсягу роботи до моменту перегріву трубки.
• Розмір фокусів рентгенівської трубки. Чим менший цей показник, тим більша чіткість отриманого зображення.
• Максимально дозволене навантаження. Для стаціонарних систем, як правило, воно складає не менше 200 кг. Але є установки, максимальне навантаження яких досягає 290–300 кг.
• Тип кріплення рентгенівської трубки. Може бути підлоговим чи на стелі. Перше є дешевшим у встановленні та не висуває вимог до розмірів приміщення. Проте для медзакладів з великим потоком пацієнтів варто виділити гроші на кріплення на стелі. Воно забезпечує надійність та зручність в експлуатації.
• Регулювання стола рентгенівських знімків. Є пристрої з фіксованою його висотою. Можливість переміщення стола дозволяє проводити діагностику у випадках, коли пацієнт не може самостійно рухатись.

Якщо важко самостійно розібратися з характеристиками установки, варто звернутися за допомогою до фахівців. Професійну консультацію можна отримати у менеджерів компанії, яка постачає медичне обладнання. До слова, правильний вибір магазину дозволить придбати сертифіковане обладнання з гарантією та послугами логістики.

Джерело: сайт medigran.com