Днями про інтер’єр, створений під впливом української та японської культур, написало британське видання Dezeen, передають Хроніки Обухова з посиланням на Хмарочос.
Двоповерховий будинок площею 370 квадратних метрів розташовано у Козині Київської області. Проєкт має назву «Дім Шкруба». Це вигадане слово, яким одне одного називають Сергій і його дружина Влада; вони так і записані один в одного в телефонних книгах. Подружжя має трьох синів: Хікару, Тадао, Іван.
Махно придбав вже готовий будинок, реконструював його та зробив перепланування приміщень.
Архітектора надихнула японська культура, зокрема, сабі-вабі – естетична категорія, яка пропагує красу простих і природних речей, а також речей зі слідами часу.
- Завдяки Японії я навчився любити Україну. Коли вперше її відвідав і побачив, як вони цінують свою спадщину, зрозумів, що українська культура – також надзвичайно багата, але ми не завжди вміємо її цінувати, – розповідає Махно.
До будинку веде кам’яна стежка. У саду, де ростуть японські клени та сакури, встановлено українську зооморфну кераміку. Дах зроблено з солом’яної стріхи.
Стіни обмазано глиною, у техніці, яку використовували в українських хатах-мазанках.
Одну зі стін у вітальні оздоблено деревом: «Ми просто розібрали 11 старих покинутих хатинок». Тут Махно розмістив свою колекцію української кераміки, яку почав збирати ще у дитинстві. Зокрема, є глиняні вироби часів Трипілля, V-II тисячоліття до нашої ери.
Візерунок на килимі створив середній син Хікару, коли йому було менше двох років.
Дім має дві кухні. У мінімалістичній відкритій кухні – гуцульський дерев’яний стіл 1935 року, придбаний на барахолці.
Закриту кухню оформили за українськими звичаями: над столом є мисник – традиційні полиці для посуду. Фартух кухні оздоблено авторською керамічною плиткою Махна. Із кухні можна вийти у двір через вікно.
Так само плиткою власного дизайну Махно оформив сходи на другий поверх.
На другому поверсі розташовано спальні для усіх мешканців. Коридор-галерея закінчується балконом із видом на вітальню й сад. Із оздоблення тут є керамічна плитка XVI століття.
У спальні старшого сина Івана – підлога з 500-річного мореного дубу та ліжко-татамі.
Стіни у кімнаті дворічного Хікару архітектор розписав власноруч.
У кімнаті чотирирічного Тадао – також створені ним шпалери: спочатку батько наніс хаотичні плями синьої фарби на крафтові листки, а потім їх розписав художник Сергій Радько.
Спальня господарів має кілька окремих зон: зона відпочинку, кабінет, душова кімната і санвузол.
В узголів’ї ліжка-татамі – алюзія на брилу глиняної породи.
- Коли через п’ять тисяч років археологи з інших планет розберуть мій дім, то скажуть, що він був збудований за давніми українськими традиціями, — каже Махно.
