Джерело: phys.org
Аналіз стародавнього вугілля та пилку з осадів, знайдених на островах Басової протоки (які колись були частиною суходолу між Австралією і Тасманією), показав різке зростання кількості вугілля близько 41,6 тисячі років тому. Ці сліди свідчать про те, що перші громади Паллава/Пакана (корінні мешканці Тасманії) використовували вогонь для розчищення густих лісів, створюючи відкриті простори для життя, полювання та культурних практик.
Науковці відзначають, що вогонь був важливим інструментом для формування середовища існування. Це допомагало сприяти поширенню рослин, адаптованих до вогню, таких як евкаліпт. Подібні практики до сьогодні залишаються частиною культурного управління ландшафтами серед австралійських аборигенів.
У період останнього льодовикового максимуму Австралія і Тасманія були з'єднані великим суходолом — континентом Сахул. Зниження рівня моря дозволило першим людським спільнотам мігрувати на південь і заселити ці території. Після закінчення льодовикового періоду близько 8 тисяч років тому рівень моря піднявся, і Тасманія стала ізольованим островом.
Дослідники наголошують, що вивчення давніх практик управління землею може допомогти зберегти природні ландшафти та адаптувати їх до сучасних викликів, таких як неконтрольовані лісові пожежі.
"Перші громади Тасманії були першими землевпорядниками острова. Якщо ми хочемо захистити ці ландшафти для майбутніх поколінь, важливо слухати і вчитися у корінних громад, які закликають до більш активної ролі в управлінні австралійською природою," — підкреслює автор дослідження, доктор Меттью Аделей.
Сьогодні практики "культурного випалювання" знову стають предметом обговорення в Австралії. Вивчення давніх методів управління природою може стати ключем до адаптації сучасних ландшафтів та попередження масштабних лісових пожеж.
***
