Згідно Наказу Міністра оборони України від 24 липня 2024 року #1180, нагороджено відзнакою "За поранення" - ІВАСЬКО Руслана Анатолійовича;
Згідно Указу Президента України від 04 червня 2024 року #346, нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ст. (посмертно) - БАСИСТЮКА Дмитра Вікторовича;
Згідно Указу Президента України від 05 липня 2024 року #455, нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ст (посмертно) - СИТНІЧЕНКА Олександра Володимировича.
Басистюк Дмитро Вікторович
Народився 5 січня 1991 року у місті Вишневе на Київщині, тут же пройшли його дитячі роки. Деякий час Дмитро проживав у місті Волочиську, що на Хмельниччині, де закінчив загальноосвітню школу.
У 2013 році переїхав в Обухів, жив тут з сім’єю майже до самої строкової служби, яку проходив у Підгірцівській військовій частині. Тоді ж ним було підписано контракт, згідно з яким Басистюк Дмитро Вікторович на позивний Басик проходив службу в зоні бойових дій у складі військ АТО та ООС.
За час військової служби отримав нагороду "Ветеран війни". Звільнившись у 2019 році, працював в охоронній службі.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав територіальної оборони, служив у 135-му батальйоні. На виконання бойових завдань підрозділ, у складі якого перебував військовий, чотири рази виїжджав у зону бойових дій.
Четвертий виїзд закінчився для Дмитра трагічно. 18 грудня 2023 року, сержант Басистюк Дмитро Вікторович загинув в ході стрілецького бою поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Майже місяць побратими, ризикуючи своїм життям, крок за кроком з великими труднощами витягували тіло воїна з території, що постійно перебувала під артилерійським вогнем противника.
20.01.2024 року Герой знайшов вічний спокій біля своїх побратимів на Алеї слави міського кладовища "Польок".
Ситніченко Олександр Володимирович
Народився у Києві 24 червня 1975-го року. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався у професійно-технічному училищі, працював на підприємствах столиці.
До Обухова родина переїхала у 2000-му році. Олександр працював на підприємстві «Інтерфом», а згодом влаштувався на підприємство «АЛЕАНА», звідки і був призваний на службу до лав Збройних Сил України у травні 2023 року.
Після короткого навчання у Львові та Рівному Олександра було направлено на Донеччину, де він брав участь у найзапекліших боях з російськими окупантами.
Останнім місцем його військової служби став населений пункт Золота Нива Волноваського району Донецької області.
Розвідник-оператор розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти солдат Ситніченко Олександр Володимирович отримав важкі поранення, що призвели до смерті, яка сталась 25 жовтня 2023 року у першій клінічній лікарні міста Києва, куди його було евакуйовано.
