Джерело: 40 бригада тактичної авіації “Привид Києва”
До війни вона працювала у терапевтичному відділенні міської лікарні, але після початку повномасштабного вторгнення вирішила, що її досвід потрібніший на фронті.
«Я знала: буде важко, але я впораюся. І зараз — щаслива. Я служу з найкращими побратимами у легендарній бригаді, виконую бойові завдання, рятую життя», — розповідає вона.
Катерина не просто медик — вона створила згуртовану та дисципліновану команду. Її робота дозволила уникнути втрат серед особового складу. Побратими довіряють їй, звертаються по медичну допомогу і поради, а ще — прагнуть проявити себе краще, коли вона поруч.
Окрім медичних навичок, Катерина опанувала всі види стрілецької зброї, зокрема працює з РПГ та ПЗРК, проходить бойові чергування у мобільних вогневих групах. На рівні з чоловіками долає смугу перешкод і не відступає від викликів.
«Це не лише сила, а й розум. Я допомагаю побратимам не лише як сержант, а як людина, якій вони довіряють. Часто спілкуюсь із їхніми дружинами, заспокоюю, пояснюю. Ми — одна команда», — каже вона.
Своєю головною мотивацією Катерина називає сина. Йому п’ять років. Коли його запитують, де мама, він відповідає: «Вона на війні, але зателефонує, якщо буде страшно».
«Це не просто слова. Я завжди попереджаю рідних про повітряні тривоги, прошу сховатися. І вже з цією впевненістю йду на бойове завдання», — ділиться вона.
До чоловіків, які уникають мобілізації, ставиться з болем:
«Не можеш воювати — працюй на перемогу в тилу. Дуже легко нічого не робити й чекати, що все само собою налагодиться. Але перемога прийде тільки, якщо ми будемо сильні й об’єднані».
