Джерело: Vladymyr Zaharoff
Згідно з цими джерелами, у Кагарлику протягом року відбувалося 26 ярмарків, наймасовіші — навесні. Вони збирали до 5 тисяч людей, переважно для торгівлі сільськогосподарською продукцією. Привозили коней, худобу, овець, свиней із Полтавської та Херсонської губерній, а також продукти, які купували мешканці Обухова для подальшого продажу в Києві.
Селяни з навколишніх сіл торгували сукном, полотном, одягом, білизною, льоном і шерстю. З Таращі й Степанців везли дерев’яний посуд і сільгоспінструменти, а найкращі гончарні вироби привозили з села Дибинець. Однак головним товаром було зерно — до 6000 пудів на ярмарок, що його зкупляли євреї-баришники для продажу на байдаки в Ржищеві.
Трощинський, який переїхав до Полтави і був редактором адрес-календарів, активно підтримував розвиток торгівлі в Кагарлику. Саме за його ініціативи були впорядковані вулиці, вирівняні будинки, відремонтовані мости й торговий майдан. Він дозволив євреям вільно селитися і торгувати, що сприяло відкриттю крамниць.
Про любов поміщика до ярмаркової атмосфери свідчать і спогади С.Ц. Лопацької, яка описує сцену з 1860 року, коли Трощинський у селянському одязі торгувався з мужиком за волів. Лише після суперечки чоловікові пояснили, що це був сам пан — барин, що називав селян «дядьками» і особисто цікавився їхнім життям.
Таким чином, і мистецтво, і документи підтверджують: ярмаркова торгівля була серцем Кагарлика, а її розвиток — справою честі останнього власника Дмитра Трощинського.
