Його авторка - Оксана Карпенко, передають Хроніки Обухова.
В давньому Богуславі небо березня в свинцевих клаптях:
Поліг захисник за волю і мир у наших хатах.
Обабіч люди стоять на колінах, уклін несуть доземний.
Руслане, чому ж так рано? Ворог наш навіжений...
Герою пошана, і вдячність родині за бійця вічна...
Як жити без нього? А він вберіг нас від відчаю:
Він мав мрії, дороги і нам належить їх пройти із ним.
Його переможна доля засяє світлом новим.
