Затишок чи експлуатація: як жили мешканці Білоцерківського будинку для літніх у 1930-х

Затишок чи експлуатація: як жили мешканці Білоцерківського будинку для літніх у 1930-х
12:14 27.02.2025
Затишок чи експлуатація: як жили мешканці Білоцерківського будинку для літніх у 1930-х
Нестор Обухівський
Нестор Обухівський
Читать на русском

На архівному фото 1936 року мешканці Білоцерківського будинку для літніх людей проводять час у так званій «червоній кімнаті»—місці для відпочинку та спілкування. Станом на 1940 рік у такому закладі в місті мешкало 38 осіб, а на його утримання виділяли 116 тисяч карбованців.

Джерело: Біла Церква ретроспективна

Як змінювалася система догляду?

До приходу більшовиків у будинках милосердя (богадільнях) літні люди отримували підтримку від благодійних організацій та релігійних громад. Проте після встановлення радянської влади такі заклади стали державними установами.

З одного боку, держава забезпечувала фінансування та дозвілля мешканців. З іншого—тоталітарний режим експлуатував літніх людей, використовуючи їхню працю. При кожному такому Будинку працювали ферми, сади, майстерні, але їхніми результатами користувалися переважно не самі мешканці, а радянська система.

Чому старість стала самотньою?

Величезні втрати під час воєн та епідемій 1914–1922 років залишили багатьох людей без родичів, тож державні будинки для літніх стали єдиним прихистком.

Сьогодні ці історичні факти нагадують нам про складну долю літніх людей у тоталітарному суспільстві, де турбота про них нерідко перетворювалася на механізм використання їхніх сил.

Джерела:

  • «Известия», 4 липня 1936, №154, с. 3.
  • «Соціалістична правда», 5 грудня 1940, №283, с. 4.