Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Аналіз даних з 23 заможних країн засвідчив, що у першій половині XX століття кожне нове покоління отримувало близько +5,5 місяців життя. Наприклад, у 1900 році середня тривалість життя становила 62 роки, а вже у 1938-му — 80 років.
Після 1939 року приріст сповільнився до 2,5–3,5 місяців на покоління. Це пояснюють тим, що основний стрибок забезпечило різке падіння дитячої смертності. Сьогодні ж вона надзвичайно низька, а покращення виживаності у старшому віці не може компенсувати попередні темпи зростання.
Вчені підкреслюють: хоча несподівані фактори — пандемії, нові медичні прориви чи соціальні зміни — можуть впливати на прогнози, тенденція очевидна. Урядам доведеться переглядати політику у сфері охорони здоров’я, пенсій та соціального забезпечення, а людям — власні плани щодо заощаджень і виходу на пенсію.
