Про це повідомляють Хроніки Обухова з посиланням на Газету по-українськи.
Ще на початку року отаман підтримував радянську владу. Він не погоджувався з курсом Директорії УНР, відмовився йти на антибільшовицький фронт. Сам повірив у ворожі гасла. Утім, подальша жорстока агресія червоних, захоплення Києва, насильне вилучення хліба в селян, а також спроби реформувати загони повстанців на зразок Червоної армії спонукали Зеленого виступити проти більшовиків, йдеться у повідомленні.
Отаман зайняв Трипілля та почав знешкоджувати більшовицьких агітаторів. Увійшов до підпільного Всеукраїнського ревкому та підтримав звернення "До селян і робітників України". У ньому підкреслювалася важливість незалежності України. Згодом отаман зі своїми загонами підтримав антибільшовицьке Куренівське повстання у Києві, очолив Перший повстанський кіш.
Вбачаючи в Зеленому реальну загрозу, більшовики кинули проти нього та його бійців 20 тис. військових. Їм вдалося захопити Трипілля та відтіснити повстанські загони до Переяслава. Там, у самому центрі міста, перед козаками, міщанами та духовенством, отаман Зелений зачитав маніфест і під схвальні вигуки українців розірвав козацько-московську "угоду".
Результати Переяславської ради, скликаної 1654 року гетьманом Богданом Хмельницьким, у Росії подавали, як довгоочікуване возз'єднання двох країн. Насправді жодної подібної угоди за Хмельницького в Переяславі ніколи не підписували.
Уже 16 липня червоні атакували повстанців. Останнім на деякий час вдалося утримати Переяслав та навіть здійснити спробу відбити Трипілля, але ця спроба зазнала невдачі. У вересні 1919 року отаман із військами перейшов на бік Директорії, а вже згодом вів бої з денікінцями - білими.
Зелений отримав смертельне поранення під Каневом. Помер наприкінці листопада в селі Стрітівка на Київщині. Поховали в Трипіллі.
