Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Команда проаналізувала археоботанічні макрорештки зі 72 неолітичних пам’яток Рейнської області (вуглефіковане насіння з господарських ям; кінець VI — початок IV тис. до н.е.).
Мультиваріантна статистика показала виразні відмінності між фазами неоліту й засвідчила, що зміни, типовi для Середнього неоліту (бл. 4900–4500 до н.е.), розпочалися вже на його початку. До традиційної двозернянки та полби (еммер і енкорм) додали голозерну пшеницю та ячмінь, що підвищило стійкість системи: стало можливим чергувати зимові й літні культури, освоювати різні ґрунти й скорочувати трудомісткість.
Аналіз різноманіття засвідчив пік культур близько 4350 року до н.е., після чого індекс різко знизився — ознака подальшої трансформації агросистеми; є свідчення зростання скотарства, насамперед розведення великої рогатої худоби. Дослідження довело, що неолітичні громади гнучко адаптували агротехніки до регіональних і мінливих умов довкілля.
