Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Історію Трої зазвичай асоціюють із битвами, богами та героями, завдяки «Іліаді» Гомера. Але справжнє обличчя міста ховається не в поезії — а в смітті.
Археолог Штефан Блюм, який понад 16 сезонів досліджував культурні шари Трої, стверджує, що саме відходи стали найціннішим джерелом знань про повсякденне життя бронзової доби. Посуд, кістки тварин, залишки їжі, попіл і навіть людські екскременти — усе це формувало шари, які з часом ставали частиною підлог або стін.
У ті часи не було ні сміттєвозів, ні каналізації. Але управління відходами в Трої не було хаотичним — воно свідчило про чіткі соціальні межі, статус, економічну діяльність і ритм життя. «Сміття — це щоденник, який ніхто не планував вести, але він зберігся найчеснішим способом», — зазначає Блюм.
За 2 тисячі років у Трої накопичилося 15 метрів культурного шару, що дозволило виділити дев’ять будівельних фаз. Аналізуючи співвідношення кісток, уламків посуду, каменів, золи та виробничих залишків, археологи виявили просторову організацію міста: кухні, майстерні, сховища та звалища.
Спочатку Троя була скромним аграрним поселенням. Згодом вона перетворилася на потужний регіональний центр: з’явилися монументальні будівлі, імпортні предмети з карнеліану та лазуриту, металеві знаряддя. Зміни торкнулися навіть сміття — з'явились спеціально визначені зони для різних типів відходів.
Але в середині III тисячоліття до н.е. архітектура спростилася, а виробництво скоротилось — ймовірно, через політичні чи економічні кризи. Втім, у середині II тисячоліття Троя знову пережила підйом: в археологічних шарах з’явилися вишуканий посуд і предмети розкоші.
І саме цю Трою пізніше оспівував Гомер — місто, де грецькі воїни пробивалися не тільки крізь мури, а й через багатовікові нашарування побутових відходів.
«Це не просто місто з баштами — це живий організм, чия історія збереглася в залишках їжі, зношених знаряддях і розбитому посуді», — підсумовує Блюм. Троянське сміття стало пошуковою історією бронзової доби — архівом, якому не потрібні поети.
