Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Аналіз казанів віком майже 2,5 тисячі років дозволив археологам створити майже ідеальну репліку, а також глибше зрозуміти високий рівень майстерності металургії залізної доби.
Унікальну колекцію металевих артефактів залізної доби, що проливає нове світло на традиції спільних бенкетів у доісторичних громадах, виявили археологи Університету Лестера ще у 2013 році під час розкопок біля села Гленфілд (графство Лестершир).
Цей скарб, один із найбільших подібних у регіоні, включав цілий меч, елементи одягу (шпильки, фібулу), але основну частину становили залишки 11 великих казанів із мідного сплаву та заліза. Це — лише друга така велика колекція подібних об’єктів у Європі залізної доби.
Колекція є унікальною не лише за обсягом, а й за складом. Казани свідчать, що це поселення ймовірно було місцем проведення бенкетів із ритуальним похованням цінних предметів.
Казани складалися з окремих елементів: залізні обідки, напівсферичні чаші з мідного сплаву та дві залізні ручки, прикріплені до верхнього кільця. Через крихкий стан їх виймали з ґрунту разом із ґрунтовими блоками для подальшого аналізу.
Після завершення польових робіт команда MOLA (Museum of London Archaeology) виконала копітку мікроекскавацію. Попри корозію та деформацію після довгого перебування в глині, застосування КТ-сканування, рентгену, очищення та аналізу зразків дозволило дізнатися багато про виготовлення, використання та стан цих казанів до моменту їхнього ритуального захоронення майже 2400 років тому.
Ліз Баргем, старша реставраторка MOLA, зазначила:
«Детальна консервація казанів із Гленфілду у поєднанні з науковим аналізом відкрила нові знання про їхнє виготовлення, ремонт та використання. Попри важкий стан, ми зуміли зафіксувати безліч деталей, які допомогли створити точну репліку і дозволили зазирнути у світ майстрів залізної доби».
Хоча казани були пошкоджені, дослідники з’ясували, що металурги залізної доби володіли надзвичайною технічною майстерністю. Вони тонко формували мідні чаші, використовували гартування й зварювання заліза.
Джон Томас, директор розкопок, пояснив:
«Ці казани були великими посудинами для святкувань. Їхня місткість — від 15 до 57 літрів — дозволяла годувати сотні людей одночасно. Вони були важливою частиною життя громади, а згодом були ритуально поховані на території поселення з невідомих причин».
Це — перше чітке свідчення про ритуали бенкетування у залізній добі Лестерширу, що допомагає краще зрозуміти соціальну структуру громад того часу.
Щоб краще уявити, як виглядали казани, археолог-коваль Гектор Коул був запрошений для створення повномасштабної репліки на основі знахідок та висновків реставраторів.
«Робота над реплікою стала для мене викликом — я мав подумки перенестися у світ майстрів залізної доби. Їхня техніка була вражаюче точною, — каже Коул. — Вони знали про деформацію металу (“creep”), що виникає під час складання з багатьма заклепками. Якщо з’єднати деталі в неправильному порядку — форму вже не виправиш».
«Мені пощастило знати правильну техніку. І я дуже сподіваюся, що моя робота відповідає високим стандартам їхнього часу».
Проміжні результати дослідження опубліковано у червневому випуску журналу Current Archaeology. Повний звіт буде оприлюднено наступного року.
Поки що історію поселення у Гленфілді та створення репліки казана можна побачити у тимчасовій експозиції музею Jewry Wall: A Real Roman Experience, що відкрився у Лестері 26 липня.
Проєкт розкопок у Гленфілді проводився взимку 2013–2014 років і був замовлений у межах підготовки до будівництва логістичного центру Optimus Point компанією Wilson Bowden Ltd, неподалік автостради M1 та села Гленфілд на околиці Лестера.
