Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Дослідження, опубліковане в журналі PLOS One за участі Центру Сенкенберга з вивчення еволюції людини й палеосередовища при Тюбінгенському університеті, свідчить про те, що ще 430 тисяч років тому люди використовували різні техніки обробки каменю — залежно від матеріалу та призначення.
«Маратуса 1 — це відкритий археологічний майданчик, виявлений трохи більше десяти років тому, який датується приблизно 430 тисячами років», — пояснює Даліла Де Каро, перша авторка дослідження? - Це рідкісна можливість вивчити поведінку людей у Південній Європі середнього плейстоцену».
Разом з колегами з університетів Тюбінгена, Іоанніни, а також з грецького Міністерства культури, вона вивчала кам’яні знаряддя, знайдені поруч з кістками доісторичних тварин — переважно слонів.
«Ми хотіли з’ясувати, як древні люди виготовляли інструменти і як організовували їх виробництво. Нас також цікавило, як ресурси басейну Мегалополіса — вода, камінь, тварини — впливали на їхню поведінку», — каже Де Каро.
На кістках тварин виявили сліди розрізів і ударів — докази того, що люди розбирали туші. За словами професорки Катаріни Гарваті з Центру Сенкенберга, це важливе свідчення про спосіб життя плейстоценових гомінінів.
Дослідники реконструювали процес виготовлення інструментів, аналізуючи кам’яні знаряддя, повторюючи техніки обробки та досліджуючи вихідні матеріали. Більшість інструментів виготовлено з місцевого радіоляриту — дуже твердого каменю. Серед знахідок — прості уламки, а також доопрацьовані скребки, зубчасті знаряддя і свердла.
З’ясувалося, що тодішні люди комбінували техніки вільного удару та біполярної обробки (удар каменя по наковальні). Особливо помітне систематичне виготовлення малих інструментів — не лише з радіоляриту, але й з вапняку, кременю та кварцу.
Експерименти показали, що такі маленькі уламки дуже ефективні для обробки туш. «Наші висновки показують, що маленькі інструменти — це не примітивна технологія, а адаптація до середовища», — зазначає д-р Вангеліс Турлукіс.
Ключовим відкриттям стало пряме поєднання малих інструментів з рештками слонів. Це свідчить про те, що розбирання туш було важливою діяльністю жителів біля давнього озера Мегалополіс. «Гнучкість у виробництві інструментів показує, наскільки добре ці гомініни адаптувалися до довкілля», — підсумовує Де Каро.
