Чи місце сучасної жінки в новітньому суспільстві України?

Чи місце сучасної жінки в новітньому суспільстві України?

Слово «лідер» в перекладі з англійської мови означає «ведучий», «керівний», «керівник іншими людьми».

Лідер це — особистість, яка користується найбільшим авторитетом та впливом у будь якому колективі, особа, яка посідає провідне місце серед інших, подібних [2, с. 244];

Під «лідерством» розуміється механізм взаємодії лідерів і відомих. Основними аспектами лідерства є: здатність лідера точно оцінити ситуацію, знайти оптимальне розв'язання проблем, що стоять, мобілізувати людей на виконання рішень; ухвалення відомими ідей лідера, готовність свідомо і добровільно підкорятися йому.

Часто ми ототожнюємо поняття «лідер» з поняттями «керівник», «вождь», «вожак», але методологічно це неправомірно [2; 3; 4], оскільки вони мають різне смислове навантаження. Визначення «лідер» і «керівник» перегукуються за змістом із, відповідно, неформальним і формальним лідерством [15]. Керівник може бути лідером, однак лідер не обов’язково є формально визнаним керівником [7, с. 195-196].

В 1939 році Курт Левін, який очолив групу дослідників, що займалася вивченням «лідерства», визначив що існують три стилі лідерства: авторитарний, анархічний (ліберальний) та демократичний [3; 4].

Авторитарним (директивним, владним) називають стиль лідерства, при якому лідер відносно підлеглих діє владно, директивно, жорстко розподіляючи ролі між членами групи, не дозволяючи виходити за їх межі і ретельно контролюючи в усіх деталях їх роботу.

Протилежні авторитарному стилю лідерства характеристики має демократичний (колегіальний, колективний) стиль лідерства. Він визначається як такий, при якому лідер прагне керувати групою спільно з підлеглими, надаючи їм достатню свободу дій, дозволяючи обговорювати свої рішення, підтримуючи ініціативу, що вони виявляють, у різних групових справах.

Ліберальний (анархічний, стиль потурання) стиль лідерства – форма керівництва, при якій лідер практично усувається від активного управління групою і поводиться так, немов він є рядовим учасником групи, дозволяє учасникам групи робити все, що їм заманеться, надаючи їм повну свободу дій.

Важливо відзначити, що для груп і колективів різного рівня розвитку оптимальними стилями лідерства, що забезпечують найбільшу ефективність діяльності, є різні стилі лідерства, їх комбінування і взаємодоповнення [4, с. 152].

Здатність до лідерства, як і будь-яка інша характеристика людини є поєднанням внутрішніх (генетичних) та зовнішніх факторів. Звісно, деякі люди народжуються з лідерськими задатками. Дослідження показують, що приблизно у 30% ‒ 60% керівників поведінка очільника є набутою [7, с.46]. Тобто в основному лідерство складається з набору навичок, які можна отримати в процесі навчання. Якщо Ти запитаєш в керівника секрет його успішного лідерства, точно не почуєш історії про народження людини з унікальним набором якостей. Натомість він розповість тобі про власну боротьбу: труднощі, які повинен був витримати під час навчання, щоб мати місце під сонцем сьогодні. Наразі, перед сучасним суспільством, постає питання щодо того які інституції потрібні для формування лідерів, хто вони взагалі такі і як зробити "виробництво" таких людей інституціональним". У розвинених країнах виховання та здобуття навичок лідерства починається зі шкільної лави, це і проєктний орієнтована освіта, і всілякі програми для молоді та бізнес лідерів, навіть ліцеї лідерства.

Проте, зараз навіть в суспільствах з розвиненими лідерськими інституціями заговорили про кризу. Що не так з лідерами, в чому проблема з лідерством? Чому ці питання зараз актуальні для всіх? Може тому що парадигми лідерства не встигають за розвитком цивілізації? І які прояви лідерських якостей набувають жінки, як лідери у тих чи інших напрямах від бізнесу до державної служби до політичної публічної роботи. Ми впевнені, що стать відіграє не останню роль у різниці схильностей лідерського потенціалу жінок та чоловіків, якщо брати за основу психоемоційні аспекти. Жінки можуть бути більш ефективними лідерами у сучасному світі, ніж чоловіки, проте все має своє пояснення. Це відбувається з кожним десятиліттям все в більшій прогресії внаслідок того, що до жінок застосовують набагато жорсткіші вимоги при прийнятті на керівні посади, [6, 132 с.]. Чоловіки-лідери були за часів первісного суспільства, коли не припинялася війна з сусідніми племенами, й питання виживання первинно-общинного устрою більш стосувалася загального клану. На фоні цього лідером вважалася людина, яка може добути більше провізії. А через те, що полювали в основному чоловіки, а жінки займалися дітьми та підтримкою то й автоматично лідерство було закріплено саме за чоловічою статтю. І така позиція в соціумі була фактично до 20 століття в той чи іншій прояв. У книзі «Становище жінки Заходу в цивілізаційному процесі XIX століття» Шведової Н. [15], опубліковано текст: «Ворожість утопічної думки до жінки й жіночності поєднувалася з різкими нападками філософів на жіноче визвольний рух, який до кінця XIX століття з упевненістю заявило про своє існування. Федоров Н. [21,342] назвав цей рух "анормальним і тератологічним явищем", в основі якого "лежить глибоке презирство до жінки" [15,14].» На думку філософа, прагнення жінки до емансипації пов'язано зі штучністю міського життя, в якій жінка шукає рівноправності у юридично-економічних сферах. Однак придбання подібних прав, згідно Федорову Н., не становить ідеалу навіть для чоловіків, а у випадку з жінками воно просто небезпечно. "Якщо б і жінка стала учасницею життя юридико-економічної — Писав філософ. - Тоді можна було б сказати, що кінець близький" [15.413]. Незрозуміло, передрікав чи тут Федоров Н. кінець лише свого проєкт або всього світобудови. Швидше за все, він мав на увазі й те й інше.

Згідно Федорову Н., жінки XI століття мають занадто багато влади і без емансипації. Вони підкорили собі сучасну західну цивілізацію, легка промисловість якої працює на них створюючи дорогий одяг, косметику і прикраси. А західна культура розважає і догоджає їм. Про це філософ писав у статті про Всесвітній виставці в Парижі в 1889 році. Федоров запропонував зробити символом цієї виставки жінку, зауваживши, що щось подібне вже було здійснено раніше на менш великій виставці в Росії, коли біля входу у виставковий зал була споруджена фігура жінки з дзеркальцем у руках. Філософ звинуватив жінку не тільки в експлуатації досягнень цивілізації для своїх егоїстичних цілей, але також і в тому, що вона "змусила" і чоловіка бути їй подібним. Він писав: "Жінка, користуючись усіма творами фабрик і заводів для спокуси чоловіків, змушує і цих останніх користуватися творами тих же фабрик і заводів, щоб у свою чергу шляхом суперництва один з одним діяти на неї ..» [15, 411]

Але фактично саме XI століття можливо визнати як переломним моментом того, що серед жінок стає більше лідерів думки, лідерів, які розпочали боротьбу за гендерну рівність, тим самим проявляючи саме лідерські якості.

Але й зараз, не зважаючи на те що все більше жінок стає у політичному лідерстві, на керівних посадах та у переважно «чоловічих» сферах, ще паралельно у суспільній свідомості існують певні стереотипи, які відображають ставлення громадськості до професійної спроможності жінок. Як приклад: в операції Об'єднаних сил на Донбасі беруть участь понад 6000 жінок. Під час війни загинули четверо жінок-військовослужбовців, 24 отримали поранення, 107 жінок отримали державні нагороди, понад 3 000 отримали відзнаки від Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил. Наразі 10,6% особового складу Збройних Сил – жінки, тоді як у 2017 році цей показник серед країн НАТО становив 10,9%. У Національній гвардії - 6,2% жінок, у поліції - 17,3%, у Державній прикордонній службі - 24% жінок [18, 2с].

Лінію глибокого аналізу причин, що заважають жінці досягати успіхів в лідерстві, досліджували фахівці з психології менеджменту Дж. Віткин, С. Картер, М. Хеннінг і А. Жарден [6,9,8]. Ці автори відзначають такі недоліки, що можливо заважають жінці досягати успіхів в своїй професійній діяльності: 1. Жінки в середньому набагато пізніше за чоловіків починають піклуватися про особисту кар’єру. Довге перебування на нижчих посадах технічних фахівців формує психологію виконавця, а багато якостей лідера-організатора, навіть якщо вони яскраво виявлялися в дитинстві серед однолітків, безнадійно втрачаються. 2. Жінки емоційніші, їх настрій більшою мірою підпорядкований фізіологічним процесам і тому вони не так добре, як чоловіки, уміють управляти собою. У зв’язку з цим доречно пригадати слова Конфуція: «Хто не уміє володіти собою, той не зможе керувати іншими». Це невміння контролювати та об’єктивно оцінювати свій психічний стан можна пояснити постійним перебуванням ділової жінки в напрузі через необхідність «розриватися» між домом і роботою. 3. Жінки за своєю суттю менш схильні до ризику, ніж чоловіки. Сумніви, коливання, страх змушують їх перестраховуватися і відкладати до кращих часів найважливіші, такі, що не терплять зволікання, рішення. 4. Згідно з дослідженням М. Хеннінг і А. Жарден, світогляд ділових жінок не відрізняється широтою, вони переважно гірше поінформовані про все, що не торкається їх безпосередніх занять і погано підготовлені до мінливостей долі. Жінки “пасують” перед випадковостями і не уміють тримати удари. 5. Ті ж автори зазначають, що жінки, як правило, недооцінюють роль особистих контактів і зв’язків, користь взаємних послуг, протекціонізму і неофіційних відносин. Підозрілість і нетерпимість щодо можливих суперниць (а до суперниць зараховуються усі, хто хоч якось виділяється із загальної маси) не дають змоги жінкам об’єднатися в одну «команду» і ефективно співпрацювати, надаючи допомогу одна одній.

На наш погляд ці стереотипи ґрунтуються на фізіологічних, психологічних особливостях жінок, деякі з них великою мірою перебільшені, мають характер упереджень та неактуальні з точки зору сучасних соціокультурних умов.

Згідно з звітом статистичного аналізу відкритих даних ЄДРПОУ «Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні» [ 5 ],

Цікаво проаналізувати звіт статистичного аналізу відкритих даних ЄДРПОУ «Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні», який підсумовує результати статистичного аналізу, проведеного з метою висвітлити гендерний розподіл керівників юридичних осіб та приватних підприємців в Україні. Він має на меті заповнити певні прогалини у гендерно десегрегованій статистиці шляхом аналізу відкритих урядових даних. Гендерно десегреговані дані є ключовими для вивчення гендерних особливостей в економічній активності, підвищення обізнаності громадськості та розроблення ефективних політик і програм щодо підвищення економічної спроможності жінок, а отже, сприяють досягненню Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), зокрема цілі 5 «Гендерна рівність».

Дослідження проведено в рамках проєкту Програми розвитку ООН в Україні «Зміцнення бізнес-об’єднань малих і середніх підприємств», що впроваджується за фінансової підтримки Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань, та у співпраці з ГО «Ліга ділових та професійних жінок України» та Українським центром суспільних даних. І ось, які данні стислої інформації ми маємо наразі:

Гендерний дисбаланс є значним серед керівників організацій і майже відсутній серед фізичних осіб-підприємців. Загальне співвідношення чоловіків та жінок серед керівників організацій та підприємців – 60% проти 40%. Приватне підприємництво в Україні є наближеним до гендерного балансу (46% жінок серед ФОП), водночас серед керівників юридичних осіб жінки складають лише 30%. Беручи до уваги дані Держстату, можна припустити, що дисбаланс пов’язаний як з нижчою економічною активністю жінок, так і зі статусом жінок, що працюють: вони частіше є найманими працівниками, а частка самозайнятих та керівників / роботодавців серед них нижча, ніж серед чоловіків. В освіті керують жінки, у транспорті, будівництві, сільському господарстві – чоловіки. Перелік видів діяльності, що керуються майже повністю або чоловіками, або жінками, дуже обмежений. Втім, чоловік на керівній посаді у більш «жіночій» галузі – явище загалом більш поширене, ніж жінка-керівник у більш «чоловічій» сфері. Єдиною галуззю, що керується переважно жінками, є освіта (69% керівників – жінки). Також переважно «жіночою» є секція «Інші послуги» серед підприємців (92% жінок керівниць у класі 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси»). Водночас існують переважно «чоловічі» галузі, де понад 80% керівників – чоловіки: транспорт, будівництво, сільське господарство. Низка галузей є гендерно збалансованими (44–55% керівників є жінками) – це готелі та ресторани (серед усіх суб’єктів), державне управління, мистецтво / спорт / розваги (серед юридичних осіб), операції з нерухомістю, охорона здоров’я, а також оптова та роздрібна торгівля (серед ФОП).

У багатьох галузях є окремі види діяльності, де жінки-керівники становлять більшість. Перелік цих галузей відтворює стереотипи щодо традиційних видів діяльності жінок у домогосподарстві та громаді: освіта та догляд за дітьми, соціальна допомога (та діяльність профспілок), готелі, ресторани, роздрібна торгівля харчовими продуктами та одягом, пошиття одягу, салони краси, туризм, мистецтво та відпочинок, контроль за коштами (облік та аудит).

У Києві суттєво меншою є частка жінок серед керівників. Відсоток чоловіків керівників та ФОП у столиці загалом вищий, ніж у цілому по Україні . У свою чергу, частка жінок-керівників та ФОП є вищою у малих містах, а серед юридичних осіб – також і в селах. І Вочевидь серед юридичних осіб велика кількість приватних підприємств, проте у масиві даних ЄДРПОУ їх неможливо відокремити від інших установ та організацій (державної форми власності, органів влади, громадських організацій тощо).

Тож ми маємо цікаві висновки, а саме: керівництво організаціями у великих містах більш гендерно збалансоване, але значною мірою внаслідок того, що чоловіки частіше керують більш «жіночими» галузями. Водночас малі міста та села показують більш виражений гендерний профіль галузей. Серед підприємців частка жінок вища у невеликих містах за рахунок роздрібної торгівлі – для жінок-підприємців у малих містах та селах цей вид діяльності домінує. У більших містах жінки-підприємці урізноманітнюють діяльність, отже їх частка в інших галузях є вищою. Тож, в Україні існує одна переважно «жіноча» сфера – це освіта, а також окремі більш «жіночі» та «чоловічі» види діяльності у багатьох галузях. Лідерство чоловіків у «жіночих» галузях є більш поширеним, хоча частка жінок-керівників також сягає 20% у переважно «чоловічих» галузях. У менших містах та селах жінки з більшою ймовірністю очолюють установи у традиційно жіночих видах діяльності та ведуть бізнес у роздрібній торгівлі. У більших містах жіноче лідерство демонструє галузеву різноманітність, але часто при цьому чоловіки частіше обіймають керівні посади у більш «жіночих» галузях.

Також треба відмітити що доступ жінок в політику, зокрема в велику, в Україні фактично закрито. Україна, яка твердо заявила про свій європейський вибір, займає передостаннє місце з 58-ми країн-членів ОБСЄ за рівнем політичної участі жінок. Так, якщо жінки в середньому займають 22% місць в парламентах світу, проте, тільки 12,08% місць в українській Верховній Раді належить жінкам! І це в тій країні, де жіноче населення становить 53% [17, 1с.].

Але це говорить лише про те, що скільки б не говорили про гендерність та рівноправ’я у розподілу керівних посад, в Україні жінка й далі не має повноцінної підтримки у суспільстві при вибудові кар’єри. І якраз особисті лідерські якості не завдяки, а в супротив всім перепонам, виявляють жінок-лідерів у сучасному світі.

Пріоритет, який можливо виокремити як надважливу якість «жіночого лідерства», це те, що жінка може робити декілька дій одночасно. А це, в сучасному над швидкому світі дуже важливий пріоритет. Друга важлива якість жінки це вміння швидше навчатись та сприймати, опрацьовувати проблему й приймати рішення для її вирішення. Як пише Туркеня І.Г. «….саме жінки, не в образу чоловікам, схильні до компромісів, комплексного бачення проблем, врахування перспективи під час прийняття будь-якого рішення, готові об'єднувати зусилля для досягнення важливих соціальних і політичних цілей країни. Якщо більшість жінок зрозуміє необхідність свої участі в суспільно-політичному житті та відбуватиметься підтримка жінок-лідерів, процеси демократизації життя у нашій країні стануть реальнішими, динамічнішими та результативнішими».

Жінки активно намагаються знайти своє місце у розбудові держави та сучасного українського та світового політикуму. У демократичних країнах створені рівні умови для участі жінок у політиці. Мадлен Олбрайт наголошувала: «Кожна країна заслуговує на найкращих лідерів, а це означає, що жінки повинні отримати можливість конкурувати на політичній арені. Не даючи їм можливості змагатися на виборах, країни самі себе позбавляють великої частини талановитих лідерів» [18].

Світ змінюється, цивілізація змінюється. Наукові відкриття, технології трансформують економіку, політику, взаємини. Як тільки змінюється економічна модель, старе лідерство перестає бути ефективним. Тож це дає можливості кожній людині, не дивлячись на стать, бути лідером у своїй галузі.

Фактично якщо брати до уваги швидкий розвиток цивілізації, можливо виділити важливий момент: якщо ти не тренуєш себе, не розвиваєшся, вдосконалюєшся не виховуєш своє лідерство, ти можеш залишитися на узбіччі. І не важливо: чоловік ти чи жінка. Це – особисті якості, які ти можеш сам розвивати. І вже від суспільства буде залежати, як якості лідера будуть використані у суспільстві.

Одне з визначення поняття «лідерства», який нам імпонує – лідер – це людина, яка здатна змінити правила гри або встановити нові.

Люди помиляються, і не завжди ми можемо бути завжди правим. Але коли люди знаходять вихід зі складної ситуації й оточення це бачить, це вже ознака лідерства.

З точки зору "трансформаційного" та "транзакційного лідера". Трансформаційний – той, хто змінює правила гри, транзакційний – той, хто підтримує.

На нашу думку, Стів Джобс був трансформаційним лідером, але 10 років після нього потрібен був вже транзакційний лідер, щоб підтримувати те, що створено ним.

Одні пробивають правила, інші – зберігають. Потім повинні прийти ті, хто правила зламає. Хранителі ламати не вміють, для них це блюзнірство.

І ось такий цикл відбувається: змінилися правила гри, відбулося відкриття, відбулися зміни в економіці, повинні з'явитися ті, хто змінюють парадигми в організаційних культурах, починається конфлікт, потім знову закріплюється, доходимо до певного рівня. І знову – або рецесія або ривок.

Іванна Климпуш-Цинцадзе на «Глобальному форумі жіночого політичного лідерства» у Вільнюсі у своїй промові відзначила «...досягнення реальної гендерної рівності та підвищення статусу жінок – це не лише питання прав людини, це стратегічний імператив країни для її процвітання та забезпечення стабільності та досягнення лідерства» [18].

Тож якщо ми прагнемо саме до успішного розвитку України то треба використовувати весь свій потенціал. І таким великим потенціалом України є саме «жінка-лідер»!

Список використаної літератури

  1. Книга Том Батлен-Боудон Уоррен Бенніс. «Як стають лідерами». 1989.- 6 с.
  2. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». – 2016. – 244с.
  3. Пол Клейнман: Психология. Люди, концепции, эксперименты.
  4. Курт Левин: стили лідерства
  5. Звіт статистичного аналізу відкритих даних ЄДРПОУ «Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні» http://www.un.org.ua/images/documents/4531/Women_and_Men_in-Leadership_Position.pdf
  6. © Коваленко Д., Школяр М., «Гендерні аспекти лідерства», 2007 – 186 с.
  7. Антонио Минегетти «Женщина третього тысячилетия», ННБФ «Онтопсихология»
  8. Антонио Минегетти «Психология лидера», 2005
  9. Антоніо Міненегетті «Психологія лідерства», 2008
  10. http://lib.mdpu.org.ua/e-book/politologiya/eBook/modul_2/tema12.htm
  11. УкрлЛіб Бібліотека. Автобіографія Ф. Ніцше https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=5794
  12. Укр Ліб, Книга «Жадання влади» Переклад Friedrich Nietzsche, Leipzig, 1899.
Читайте також:

Коментарі