
Джерело: livescience.com, переклад: Хроніки Обухова
Саме цьому присвячене п’ятирічне Глобальне дослідження процвітання, яке охоплює понад 200 тисяч учасників із 22 країн. Мета проста: зрозуміти, хто й де почувається найкраще — і чому.
Команда з понад 40 науковців досліджувала шість ключових вимірів добробуту:
Щастя й задоволення життям
Фізичне й психічне здоров’я
Зміст і ціль життя
Характер і моральні якості
Близькі стосунки
Фінансова стабільність
Учасники оцінювали кожен із цих показників за шкалою від 0 до 10. Окремо їх запитували про рівень оптимізму, підтримку з боку близьких, депресію, фізичну активність, баланс у житті.
Дослідження дало кілька несподіваних результатів.
Молодь у багатьох країнах відчуває себе гірше, ніж літні люди. Це суперечить попереднім уявленням про «U-подібну» криву щастя з найнижчою точкою у середньому віці.
Одружені люди мають кращі стосунки, більше підтримки і змісту в житті.
Ті, хто працює, частіше відчувають безпеку і задоволення.
Регулярне відвідування релігійних служб пов’язане з вищим рівнем щастя, змісту та соціальних зв’язків — навіть у секулярних країнах, як-от Швеція.
Проте, парадоксально, частіше ті, хто відвідує релігійні заходи, повідомляють і про біль або страждання — можливо, тому що релігійні громади підтримують у важкі часи, і люди стають більш чутливими до життєвих труднощів.
Дитинство також має значення, але не є вироком. Навіть ті, хто пережив бідність чи насильство в ранньому віці, можуть знайти зміст у дорослому житті. У США й Аргентині складне дитинство часто пов’язане з внутрішньою стійкістю.
Найдивовижніше: багаті країни — не обов’язково найщасливіші. США та Швеція мають високу фінансову стабільність, але поступаються у змісті життя й стосунках. Більше грошей — не завжди більше щастя.
Цікаво, що в країнах із вищими показниками народжуваності частіше відзначають вищий рівень змісту й щастя. Водночас економічне зростання може зміцнити одні аспекти життя, але ослабити інші.
Люди в усьому світі прагнуть того самого: бути щасливими, здоровими, мати зв’язки й безпеку. Але шлях до цього в кожної культури свій. Те, що викликає зміст або задоволення в Індонезії, може не мати значення у Швеції чи Японії.
Хоча дослідження використовує однакові запитання в усіх країнах (етику), це може не охопити локальні особливості. Надалі дослідники планують проводити «емічні» дослідження — адаптовані до конкретних мов і контекстів, щоб ще точніше зрозуміти, що означає «процвітати» в різних частинах світу.