Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Нове дослідження показує, що бактерія Yersinia pestis, яка спричинила Чорну смерть у XIV столітті, могла поширитися на Близькому Сході ще у 1250-х роках.
Історики медицини Моніка Грін та Наян Фенсі проаналізували середньовічні хроніки та медичні тексти і виявили згадки про епідемію з симптомами, характерними для чуми. Ці спалахи пов’язують із монгольським завоюванням Багдада у 1258 році, після якого хвороба поширилася в Сирії, Іраку та Єгипті.
Оскільки у XIII столітті не було знань про бактерії, сучасники пояснювали епідемії «мязмами» – випарами з місць масових смертей. Проте деякі джерела використовують арабський термін для чуми, що вказує на знайомство із симптомами, такими як запалені лімфовузли (бубони).
Дослідники вважають, що Y. pestis, потрапивши на нові території, могла адаптуватися в місцевих популяціях гризунів і комах, формуючи середовище для майбутньої пандемії. Цей період вони називають «продромом» – часом, коли бактерія вже існувала, але ще не спричинила масової загибелі.
Дослідження дає нове розуміння того, як чума вкорінилася в Євразії до катастрофічного спалаху 1346–1351 років і як зміни клімату та військові кампанії могли сприяти її поширенню.
