Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Команда провела глобальний аналіз впливу інтенсифікації (тобто підвищення врожайності існуючих полів за рахунок хімікатів, добрив, техніки) та розширення (тобто перетворення дикої природи на поля) на біорізноманіття.
Вивчалися чотири основні культури — кукурудза, соя, пшениця та рис — на полях, де поряд ще зберігається природна рослинність. Вони вимірювали:
різноманіття видів (species richness),
чисельність популяцій,
просторовий розподіл видів.
«Часто вважають, що інтенсифікація — менше зло, бо дозволяє не займати нові землі. Але наші дані показують, що це не завжди так», — каже провідна авторка дослідження доктор Сільвія Чеаушу.
Інтенсифікація часто додає додаткового навантаження на екосистему, зокрема пестицидами та добривами.
У деяких випадках погіршення стану біорізноманіття на вже оброблюваних полях навіть перевищує шкоду від розорювання нових земель.
Все залежить від контексту: регіону, типу культури, залишків природної рослинності поряд.
«Загальне правило типу “інтенсифікуйте замість розширення” — не завжди ефективне. Потрібен гнучкий, контекстний підхід», — додає професор Тім Ньюболд, співавтор дослідження.
Автори дослідження не закликають повертатися до розорювання цілин або тропічних лісів. Навпаки — збереження природних територій є критично важливим.
Однак підхід до “екологічної інтенсифікації” варто переосмислити:
Зменшення хімічних навантажень
Використання біологічного захисту
Залишення ділянок дикої рослинності між полями
«Через складність оцінки сталості агропродуктів, простіше зменшити харчові втрати і споживання м’яса — це знижує попит на нові поля і інтенсифікацію», — йдеться у висновках.
Інтенсифікація — не панацея: вона може шкодити не менше, ніж розширення полів.
Політики щодо сталого сільського господарства мають враховувати локальні умови та види культур.
Єдиної “правильної” відповіді немає — лише збалансований підхід, заснований на даних.
