Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Робота, опублікована в PLOS One під назвою «Морфодинамічні основи Шумеру», проведена під керівництвом Лівіу Джосана, почесного старшого наукового співробітника з геології та геофізики в Океанографічному інституті Вудс-Гоул (WHOI), та Ріда Гудмана, доцента соціальної екології в Інституті лісових і соціальних наук БАРУК (BICEFS), Університет Клемсона.
Дослідження пропонує нову палеоекологічну модель, де приливна динаміка вплинула на ранній розвиток сільського господарства та соціально-політичної складності Шумеру. Результати стали частиною багаторічного Лагашського археологічного проєкту, який ведуть іракські археологи та Музей Пенна при Університеті Пенсільванії.
«Наші результати показують, що Шумер буквально й культурно будувався на ритмах води, – зазначає Джосан. – Циклічні припливи та морфодинаміка дельт – зміни ландшафту під впливом процесів – були глибоко вплетені у міфи, інновації та повсякденне життя шумерів».
Шумер – це давня цивілізація на півдні Месопотамії, на території сучасного Іраку. Його вважають колискою цивілізації завдяки винаходам письма, колеса та організованого землеробства. Суспільство складалося з міст-держав, таких як Ур, Урук і Лагаш, кожне з власним правителем і храмами.
Дослідження показує, що 7–5 тисяч років тому Перська затока заходила значно далі вглиб суші, а припливи двічі на добу піднімали прісну воду в нижні течії Тигру та Євфрату. Вчені припускають, що ранні громади використовували це стабільне водопостачання, споруджуючи короткі канали для зрошення полів і пальмових гаїв, досягаючи високих врожаїв без масштабної інфраструктури.
Коли річки почали утворювати дельти в затоці, доступ припливів у внутрішні райони скоротився. Ця втрата, ймовірно, спричинила екологічну й економічну кризу, що вимагала рішучих суспільних дій. Масштабні зрошувальні системи та захист від повеней, які з’явилися згодом, зрештою визначили «золотий вік» Шумеру.
«Ми часто уявляємо давні ландшафти статичними, – каже Гудман. – Але дельта Месопотамії була зовсім іншою: рухлива, мінлива земля вимагала винахідливості та співпраці, стимулюючи перші інтенсивні форми землеробства та сміливі соціальні експерименти».
Окрім екологічних факторів, дослідження розглядає й культурні наслідки цієї водної основи, пов’язуючи месопотамські міфи про потопи та водоцентричний шумерський пантеон.
«Висновки нашого дослідження чітко видно під час розкопок у Лагаші, – додає Холлі Піттман, керівниця археологічного проєкту музею Пенна. – Швидкі зміни середовища сприяли нерівності, політичній централізації та появі ідеологій першого міського суспільства світу».
Використовуючи дані про давнє середовище, нові зразки з Лагашу та детальні супутникові карти, автори відтворили вигляд узбережжя Шумеру та уявили, як його мешканці реагували на постійні зміни.
«Наша робота підкреслює і можливості, і ризики суспільного переосмислення у відповідь на суворі екологічні виклики, – підсумовує Джосан. – Крім сучасного уроку, завжди дивує, коли справжня історія прихована в міфах, і справжня міждисциплінарна робота допомагає її розкрити».
