Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Science Advances, ми з колегами проаналізували понад 270 середньовічних скелетів, аби з’ясувати, як недоїдання в дитинстві впливає на здоров’я і тривалість життя у подальшому.
Ми зосередились на періоді Чорної смерті (1348–1350), який включав роки голоду під час малого льодовикового періоду та епідемію великої рогатої худоби, що знищила дві третини худоби в Англії та Уельсі. Виявилось, що біологічні "шрами" дитячої бідності залишаються в організмі на все життя.
Зуби дітей — це ніби мініатюрні хроніки життя. Внутрішній твердий шар зуба, дентин, формується в дитинстві й залишається незмінним на все життя. Саме він зберігає хімічні ізотопи вуглецю та азоту з їжі, яку споживала людина в юному віці.
Новий метод аналізу дентину дозволяє виявляти зміни в харчуванні з високою точністю. Коли дитина голодує, її організм спалює жири й м’язи, і ці процеси залишають інший хімічний слід, ніж звичайне харчування.
Це дає змогу «читати» голод і стрес у зубах навіть через 700 років.
Ми виявили чіткий візерунок, раніше зафіксований у жертв Великого голоду в Ірландії: у нормі рівні вуглецю й азоту в зубах змінюються одночасно (обидва підвищуються або знижуються). Але під час голоду азот зростає, а вуглець падає — це називається «протилежна коваріація» й свідчить про нестачу харчування.
Ці зміни дозволили нам визначити вік, у якому діти пережили недоїдання.
Ті, хто пережив дитинство в роки голоду, стали дорослими під час епідемії чуми. У їхніх зубах збереглися сліди порушеного росту. Ті, в кого виявлено маркери голоду, частіше помирали після 30 років, порівняно з тими, хто мав здорові показники.
У сучасних дітей спостерігається схоже: недоїдання або стрес у перші 1000 днів життя призводять до підвищеного ризику серцевих захворювань, діабету та передчасної смерті в дорослому віці.
Ці особливості також можуть передаватися наступним поколінням через так звані епігентетичні ефекти.
У середньовічній Англії голодне дитинство могло давати тимчасову перевагу — короткий зріст і здатність накопичувати жир. Але такі люди помирали раніше, ніж ті, хто мав кращий старт у житті.
Кількість випадків недоїдання серед дітей зростала в переддень Чорної смерті й знизилась після 1350 року. Це вказує на те, що чума, скоротивши населення, покращила доступ до їжі.
Але головне — ці зуби середньовічних дітей нагадують нам про сьогодення: мільйони дітей у всьому світі переживають харчові кризи — через війни в Україні й Газі, або через бідність.
Їхні тіла вже зараз записують ті самі хімічні історії, які ми бачимо в зубах англійських селян XIV століття. І ці «шрами» проявляться в майбутньому — інфарктами, діабетом, ранньою смертю.
«Наші знахідки — не просто цікавість істориків. Вони — термінове попередження:
якщо ми не нагодуємо дітей сьогодні — розплачуватимемось поколіннями», — наголошує авторка.
