Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Стародавній Рим не завжди дотримувався жорстких гендерних норм. У суспільстві існували маскулінні жінки, фемінні чоловіки та люди, які змінювали свої тіла відповідно до ідентичності. Дві особливі групи – цинаеди (effeminate men) і галли (кастровані жерці богині Кібели) – демонструють, як римляни сприймали та інтегрували тих, хто виходив за межі стандартних уявлень про стать.
Цинаеди були чоловіками з екстравагантною поведінкою та "жіночними" манерами, часто висміюваними в літературі. Однак вони не обов’язково були слабкими.
Наприклад, у байці Пгедра цинед став героєм битви, неочікувано вбивши варвара, що загрожував військам Помпея Великого. Його зовнішня "жіночність" не завадила військовій доблесті, а навіть дала тактичну перевагу.
Галли були жерцями богині Кібели, які кастрували себе на знак відданості. У римських джерелах їх часто описували фемінними, а іноді й жіночими займенниками.
Культ Кібели був офіційно визнаний у Римі ще у 204 р. до н.е., коли жреці принесли її культ із Малої Азії під час Другої Пунічної війни. Римляни вважали, що вони допомагають забезпечити захист і процвітання держави.
Римська історія показує, що гендерна різноманітність – не сучасне явище. Хоча цих людей часто висміювали, вони мали свої соціальні ролі та навіть вплив у державі.
Це кидає виклик сучасним поглядам, що трансгендерність або відхилення від бінарної системи – це новий соціальний феномен. Римляни могли насміхатися над такими людьми, але вони не намагалися повністю виключити їх із суспільства – навпаки, іноді вони відігравали важливі ролі у війську, релігії та житті міста.
