Джерело: Біла Церква ретроспективна
У Білій Церкві оприлюднили цікаві історичні факти про корупційний скандал понад пів столітньої давнини, фігурантом якого став однофамілець нинішнього міського голови Геннадія Дикого. У 1964 році директор місцевого цегельного заводу Борис Микитович Дикий разом із підлеглими опинився під слідством через масштабні махінації. Справу розслідували настільки гучно, що вона потрапила на шпальти тодішньої центральної преси.
Як свідчать архівні матеріали часопису «Известия» за лютий та березень 1964 року, Бориса Дикого призначили керівником Білоцерківського цегельного заводу із конкретною місією — вивести підприємство з глибокої кризи. До цього призначення чоловік мав успішний досвід антикризового менеджменту, оскільки працював завідувачем складу на Бучанському цегельному завіті, де зміг проявити себе перед керівництвом.
Проте реальні мотиви «рятівника» підприємства виявилися далекими від альтруїзму. Щоправда, перші ж серйозні ревізії на заводі змусили зловмисників панікувати. Аби приховати сліди своєї незаконної діяльності, фігуранти пішли на радикальний крок — на підприємстві влаштували підпал. Вогонь повністю знищив одну з виробничих печей та нібито «значну кількість готової цегли».
Слідство швидко розвіяло міф про випадкову пожежу чи «згорілу» продукцію. Слідчі довели, що вогонь був лише невдалою спробою інсценування, метою якої було списання вже вкраденого майна. Загальна сума збитків, яку інкримінували групі Бориса Дикого, склала астрономічні на той час 110 тисяч радянських карбованців, що за купівельною спроможністю навіть трохи перевищує сучасний доларовий еквівалент цієї суми.
Ця задокументована історія від спільноти «Біла Церква ретроспективна» викликала жвавий інтерес серед містян. Жителі зазначають, що попри зміну епох та політичних режимів, схеми корупціонерів та їхнє прагнення «сховати кінці у воду» за допомогою підпалів залишаються незмінними вже понад шість десятиліть.
