Джерело: Біла Церква ретроспективна
Першочергово на кінцеву ціну впливав клас обраного пасажирами екіпажу, де найдорожчими вважалися двокінні криті ресорні карети першого класу. Крім того, розрахунок проводився за часом доби: з 7-ї ранку до 21-ї вечора діяв стандартний денний тариф, а в інший час — значно вищий нічний. Також суттєве значення мала кількість людей у салоні, оскільки транспортування трьох-чотирьох осіб коштувало дорожче.
Важливу роль відігравали географічні особливості Білої Церкви та наявність природних чи штучних перешкод на шляху. На розмір плати за проїзд в один кінець впливала необхідність перетину річки Рось або залізничного полотна. Окремим пунктом у правилах думи значилися великі християнські свята, під час святкування яких офіційна ціна на перевезення пасажирів автоматично зростала вдвічі.
Згідно з архівними документами, до найпопулярніших належали маршрути з центру містечка до вокзалу, Олександрійського парку, артилерійських казарм та казарм Уланського полку. Окремо розраховувалися поїздки у віддалену Ротецьку частину та район Заріччя. Для зручності містян існувала й погодинна оплата, при якій перша година використання екіпажу коштувала дорожче, ніж усі наступні.
Попри загальну строгість затверджених тарифів, тогочасні правила містили й певні соціальні пільги для населення містечка. Міська дума офіційно заборонила водіям стягувати додаткову плату за перевезення дрібного ручного багажу. Крім того, право на абсолютно безкоштовний проїзд в екіпажах будь-якого класу мали діти, вік яких не перевищував 10 років.
Оприлюднені цифри дозволяють оцінити тогочасний рівень інфляції в регіоні, адже за одну кримінальну чи цивільну одиницю валюти (рубль) можна було придбати лише буханець хліба. Унікальні історичні відомості дослідники відшукали під час вивчення фондів Державного архіву Київської області. Краєзнавці зазначають, що подібні матеріали допомагають краще зрозуміти тогочасну соціально-економічну історію та побут мешканців Київщини.
