КОВЗАНИ, САНКИ І СТУСОВА ГОРА АНДРІЯ МАЛИШКА
***
Ось, наприклад, таке розповідає Ганна Юхимівна (дружина брата, прим авт.):
… від двору Малишків іде дорога на північну околицю містечка. Зараз же за кладовищем вона круто спускається вниз з дугоподібним поворотом праворуч — це Стусова гора.
Користувалися цим спуском лише літньої пори; взимку, коли випадав і притоптувався сніг, він був небезпечний і для людей, і для худоби. Тільки найвідчайдушніші хлопчаки могли на санчатах спускатися з цієї кручі, а серед них і Андрійко, невеличкий, але міцний і спритний.
Розжене санчата, стрибне на них перед самим обривом і вчепиться, як реп’ях. Санчата тільки мелькають, аж дух захоплює, коли дивишся, як вони мчать. Старші теж приходили, щоб подивитися, особливо у святкові дні, дехто й собі встрявав до цієї забави. Та краще за Андрія ніхто не міг з’ їхати цим крутояром.
А ще Андрій і його товариш Володимир Войтенко були завзятими ковзанярами. Це була не проста річ. Ковзалися не по кризі, а по дорозі, накатаній саньми, і не по рівному, а згори, де часом були досить круті перепади і небезпечні вибої.
Однак це не лякало, а тільки розпалювало азарт, збуджувало волю до перемоги.
***
Що ми маємо?
1. Малишко катався на санках (це вміли всі) і ковзанах (впевнений, вони були інші ніж сьогоднішні).
2. В обох випадках автор вказує на видатні якості юного спортсмена, втім, будьмо об’єктивними: багато поколінь обухівців влітали з усього маху з гори в канаву або грали в хокей на низьких, дволезових ковзанах.
3. З топоніміки згадується Стусова гора – вона дійсно крута. Я писас про модальність її назви, кому цікаво – тут (https://surl.li/puzjdi).
4. Ще у тесті згадується кладовище. Безумовно, цікаве місце, варте обсервації у майбутному.
***
