***
Повномасштабна війна Росії проти України стала не лише військовим і гуманітарним викликом, а й лакмусовим папірцем для політичних ідеологій у демократичних країнах. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Human Behaviour (https://www.nature.com/articles/s41599-024-04304-7), показує: ставлення до України, війни та відповідальності Росії суттєво різниться залежно від того, чи людина ідентифікує себе як ліберал або консерватор.
***
ЩО САМЕ ДОСЛІДЖУВАЛИ НАУКОВЦІ
Автори проаналізували майже 2 мільйони публічних дописів у соціальних мережах, створених у період після початку повномасштабного вторгнення. Мета — з’ясувати, як політична ідентичність впливає на інтерпретацію війни в Україні, поширення інформації та реакцію на російську агресію.
Йдеться не про абстрактні «цінності», а про дуже конкретні речі:
- підтримку України або нейтрально-скептичне ставлення;
- готовність називати Росію агресором;
- схильність поширювати дезінформацію або маніпулятивні наративи;
- ставлення до санкцій, військової допомоги та міжнародної солідарності.
***
ЛІБЕРАЛИ: УКРАЇНА ЯК ЖЕРТВА АГРЕСІЇ І ПИТАННЯ ЦІННОСТЕЙ
Дослідження показало, що ліберально орієнтовані користувачі значно частіше:
- прямо називали війну в Україні актом неспровокованої агресії;
- підтримували надання Україні військової, фінансової та гуманітарної допомоги;
- апелювали до міжнародного права, прав людини та відповідальності Росії;
- активно протидіяли проросійській дезінформації.
Для ліберальної аудиторії Україна в інформаційному просторі постає не «черговим конфліктом», а символом боротьби за демократію, суверенітет і право на самовизначення. Саме тому у ліберальних середовищах війна розглядається як частина ширшого глобального протистояння між авторитаризмом і відкритими суспільствами.
***
КОНСЕРВАТОРИ: ДИСТАНЦІЯ, СУМНІВИ І «ВТОМА ВІД ВІЙНИ»
Натомість серед консервативно орієнтованих користувачів науковці зафіксували іншу картину. Вони рідше публічно підтримували Україну, а в частині дописів:
- уникали чіткого визначення Росії як агресора;
- акцентували на «внутрішніх проблемах власної країни»;
- висловлювали скепсис щодо обсягів допомоги Україні;
- частіше поширювали сумнівні або маніпулятивні наративи — зокрема про «провокації Заходу», «втягування у чужу війну» чи «корупцію в Україні» як аргумент проти підтримки.
Важливо: дослідження не стверджує, що всі консерватори проросійські. Але статистично саме в цьому ідеологічному сегменті частіше з’являлися повідомлення, які:
- знижують рівень емпатії до України;
- розмивають відповідальність Росії;
- підживлюють наративи «обох сторін винні».
***
КОНСЕРВАТОРИ: ДИСТАНЦІЯ, СУМНІВИ І «ВТОМА ВІД ВІЙНИ»
Для України ці висновки мають практичне значення, а не лише академічний інтерес.
По-перше, вони пояснюють, чому в окремих країнах підтримка України стає предметом внутрішньополітичних суперечок. Йдеться не лише про бюджети чи вибори, а про глибші ідеологічні розбіжності.
По-друге, дослідження показує, що російська дезінформація ефективніше працює саме з консервативними аудиторіями, використовуючи риторику суверенітету, ізоляціонізму, «традиційних цінностей» і страху перед зовнішніми зобов’язаннями.
По-третє, це сигнал для української дипломатії та медіакомунікації: універсальні меседжі працюють не для всіх. Аргументи, ефективні для ліберальної аудиторії (права людини, міжнародне право), не завжди переконують консервативних виборців, для яких важливішими є безпека, порядок і національні інтереси.
***
ВИСНОВОК
Різниця між лібералами і консерваторами у ставленні до України — це не абстрактна ідеологічна суперечка. Це реальний фактор, який впливає на обсяги допомоги, політичні рішення і довгострокову підтримку України на Заході.
Дослідження Nature Human Behaviour чітко показує: війна в Україні стала частиною глобального ідеологічного розлому. І те, як цей розлом буде подолано або, навпаки, поглиблено, безпосередньо впливає на здатність України вистояти й перемогти.
