МАЛИШКО І ЄВРЕЇ
Нещодавно мене зацікавило на перший погляд просте питання: чи був Андрій Самійлович антисемітом?
Підстави для його виникнення були наступними:
1. Він народився в 1912 році, а значить в дитинстві міг бачити, -
- Як грабували обухівських євреїв його сусіди;
- Міг бачити, як мародерствували в обухівському штетлі трипільські сусіди отамана Зеленого;
- Як грабували, мародерствували, вбивали і палили євреїв сусіди, «зеленівці», петлюрівці, січові стрільці, білогвардійці і червоноармійці.
2. Крім того, він міг чути їдиш – тоді ше живу містечкову мову ашкеназі. Бачити обухівські бейт-мідраші, біля котрих жив. Спілкуватися з єврейськими однолітками і тд.
3. З іншого – в його автобіографії і біографії пера А. Костенка про це нічого немає. Згадувана ним обухівська географія досить куца і етнічно однорідна.
4. Ну і насамкінець – згодом він дружив з Давидом Гофштейном і здається навіть перекладав (чи швидше редагував) пару віршів з їдиш (я до кінця не з’ясував). Втім, його роль в процесі адаптації вже тоді животіючої їдишомовної культури не порівняти з Франком, Тичиною чи Рильським.
5. Ну і головне – важко зрозуміти, якою була його реальна позиція у так званій «Справі космополітів» 1948 року – антисемітизмом чи конформізмом.
Особисто я думаю, що ідейним антисемітом Малишко не був. Його особливість полягала у тому, що він умудрявся поєднувати культурний націоналізм з політичним конформізмом. Чого варта критика Сосюри чи нехтування Стусом. Менше з тим – хочеш жити, вмій крутитися. І він крутився так, що навіть важко уявити. Бо тогочасний режимний тиск уявити теж важко.
***
ГОФШТЕЙН І КОБЗАР
Так, крок за кроком я подолав відстань від Андрія Малишка до Давида Гофштейна, з котрим вони жили чи не на одному поверсі. Котрого, кажуть, він відцурався в 1948, коли знову запахло репресіями. Котрого наче критикував тоді (хочеш жити …). І котрого ніби-то прагнув реабілітувати пізніше. Але, за правдивість 3-х останніх речень я не ручаюся.
Мене зацікавила сама постать Гофштейна – призабута і абсолютно недооцінена сьогодні.
Ні, мені не сподобалися його вірші. Його сила в іншому – він переклав на їдиш «Кобзар».
Робив це 20 років, не зважаючи на почасти антисемітські ескапади в творах Шевченка.
Робив це попри стрімку русифікацію єврейського населення і вимирання їдишу.
Робив це тому, що був євреєм за походженням і українцем за долею.
Його розстріляли в 1952.
