Джерело: midgard.news
Ще сто років тому археологи сумнівалися, що навіть Homo sapiens епохи верхнього палеоліту — людей, які жили між 45 і 12 тисячами років тому, — можна назвати справжніми митцями. Але відкриття найдавніших печерних розписів у Європі довело, що здатність до творчості існувала задовго до появи цивілізацій.
Та залишалося питання: а як щодо неандертальців — наших великих, кремезних і розумних «братів»? Чи могли вони теж мислити образами, створювати щось не з користі, а задля вираження? Сьогодні ми вже знаємо: так, могли.
Усе знайдене досі мистецтво неандертальців має абстрактний характер. Вони не зображували звірів чи людей, як це робили пізніші Homo sapiens. Замість цього залишали трафаретні відбитки рук, рівні лінії, геометричні фігури та так звані флютинги — сліди пальців, проведених по м’якій поверхні.
Неандертальці жили у Західній Євразії близько 400–40 тисяч років тому. Їх довго вважали примітивними печерними мешканцями, та сучасна наука поступово руйнує цей образ. Серед питань, які змінюють наше розуміння, головне — чи могли вони творити мистецтво.
Відомо, що неандертальці виготовляли прикраси й користувалися пігментами. Проте багато вчених вважали, що вони не заходили вглиб печер, не залишали на стінах свідомих малюнків. Нові відкриття це спростовують.
У трьох печерах Іспанії — Ла Пасієга, Мальтрав’єсо та Ардальєс — археологи знайшли лінійні знаки, геометричні форми, відбитки рук і залишки червоного пігменту, створені неандертальцями. А у французькій печері Ла Рош-Котар виявлено численні лінії, витиснені пальцями у вологій глині.
Ще одне відкриття — печера Брюнікель на південному заході Франції. Там неандертальці ламали сталактити на шматки однакової довжини, викладали з них овальну споруду й розпалювали вогонь зверху. Це не було житло, а, ймовірно, ритуальна або символічна конструкція — щось на кшталт сучасної художньої інсталяції.
Після того як достовірність мистецьких прикладів у Франції та Іспанії підтверджена, дослідники очікують нових відкриттів. Проблема лише в одному — визначити вік таких малюнків надзвичайно складно.
Існує три методи датування печерного мистецтва. Перший — радіовуглецевий аналіз, який працює лише тоді, коли як пігмент використовували вугілля. Але більшість малюнків виконані мінеральними речовинами, як-от марганцем, які неможливо так дослідити. До того ж старе вугілля могло бути використане значно пізніше.
Другий спосіб — аналіз кальцитових натікань, що утворилися поверх малюнків. Якщо довести, що шар кальциту з’явився вже після нанесення зображення, можна визначити мінімальний вік малюнку за допомогою уран-торієвого методу.
Саме цей метод використала команда професора Пола Петтіта, коли досліджувала червоні малюнки у трьох іспанських печерах. Результати показали: відбитки рук, точки й плями створені понад 64 тисячі років тому — тобто принаймні на 22 тисячі років раніше, ніж сучасні люди з’явилися на Піренейському півострові. Єдиними можливими авторами були неандертальці.
Попри скепсис деяких учених, докази переконливі: методика існує понад півстоліття, а зразки справді сформувалися поверх пігментів.
Третій спосіб — аналіз відкладень у печерах, що поступово закривали вхід. У Ла Рош-Котар ці осади свідчать, що лінії на стінах були створені щонайпізніше 54 тисячі років тому, коли печера вже була запечатана. Усі знайдені там знаряддя — неандертальські, тому участь Homo sapiens виключена. Лінії, проведені пальцями, — плавні, паралельні, послідовні, створені свідомо, не випадково.
Сьогодні навіть найбільші скептики визнають: неандертальці справді створювали мистецтво. І робили це в темних глибинах печер, де не могло бути іншої мети, окрім символічної.
Можливо, це була спроба осмислити своє місце у світі, перший прояв уяви, перший крок до символічного мислення.
Науковці переконані: майбутні дослідження принесуть ще більше доказів, що неандертальці не лише виживали — вони творили, відчували й думали набагато глибше, ніж ми звикли вважати.
