Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Аналіз мікровугілля з озерних відкладів, ізотопів із печерних сталактитів, рівня Мертвого моря та регіональних ґрунтів показав: у ранньому голоцені почастішали блискавки і пожежі, які призвели до знищення рослинного покриву на пагорбах. Унаслідок ерозії родючий ґрунт змився в долини, де сформувалися сприятливі умови для землеробства.
«Це був не культурний поступ, а реакція на екологічну катастрофу», — каже Фрумкін, - Люди змушені були осісти й вирощувати їжу через втрату колишнього середовища.»
Дослідження вказує на зв'язок між кліматичним зрушенням у Північній півкулі — відомим як подія 8.2 — і початком землеробства. Сухі грози, викликані орбітальними змінами сонячної радіації, призвели до масштабних пожеж. У результаті — занепад екосистем і нові можливості в долинах, де зібрався поживний осад.
Неолітичні поселення на півдні Леванту, зокрема в долині Моцца і вздовж Йордану, кластеризувалися в місцях з накопиченими ґрунтами, багатими на вологу й поживні речовини. Це свідчить, що вибір місця для осідання був продиктований екологією, а не лише технічним прогресом.
Це дослідження не тільки змінює уявлення про походження землеробства, а й актуалізує питання про вплив кліматичних катаклізмів на суспільні зміни.
