Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Ще у 2015 році було задокументовано великі поховальні ями, що містили рештки людей із відрубаними кінцівками та слідами зайвої жорстокості. Це наштовхнуло на думку про воєнний характер насильства, хоча не виключали й інші пояснення — жертви могли бути вигнанцями, принесеними в жертву або похованими після битви.
Інші поховання з цих локацій містили відносно цілі останки, ймовірно, членів громади, що загинули з інших причин.
Щоб з’ясувати походження та соціальний контекст жертв, група дослідників провела ізотопний аналіз зубів та кісток 82 осіб із цих двох місць. Вони досліджували харчування, мобільність та історію раннього життя, порівнюючи жертв насильства з тими, хто отримав звичайне поховання. Результати опублікували в журналі Science Advances.
Аналіз виявив суттєві відмінності між групами, що свідчить: жертви, ймовірно, належали до прибулих, а не місцевих. Вони мали інший раціон, культурні звички та ознаки міграції в дитинстві.
Автори дослідження вважають, що ці факти підтверджують воєнний характер насильства, а відрубані руки могли слугувати трофеями — аналогічно іншим практикам тієї доби.
«Найімовірніше, відрубані верхні кінцівки були трофеями, взятими з тіл ворогів після битви чи набігів і принесеними до села. У археології найчастіше зустрічаються голови та кисті, хоча етнографічні джерела згадують і інші частини тіла, включаючи м’які тканини, як-от скальпи, вуха чи геніталії», — пишуть автори.
Вони вважають цю знахідку одним із найраніших зафіксованих прикладів воєнних святкувань у праісторичній Європі. Дослідження проливає світло на соціальні та релігійні практики неолітичних громад, показуючи можливу легітимізацію насильства та «очуження» ворога для його виправдання.
«Жертви могли виконувати духовні функції (як жертви для предків чи богів), слугувати утвердженню влади через демонстрацію жорстокості та звеличенню перемоги. Демонізація ворога — його зображення як зіпсованого й злого, що заслуговує на жорстокість, — дозволяла вбивати та калічити, а громаді підтримувати це морально. Страх перед тим, що станеться, якщо ворога не зупинити, ставав підґрунтям для нових проявів насильства», — зазначають дослідники.
