Невтомне  «Материнське серце­»
07:05 23.05.2023
Важливе
Невтомне «Материнське серце­»
Олена Драчук
Олена Драчук

У час, коли наша країна захищається від російського агресора, активна громадянська позиція та невтомна праця волонтерів додає віри у те, що у нашого народу є майбутнє. Титанічну роботу, спрямовану на підтримку земляків-військовослужбовців, які захищають Україну у гарячих точках, здійснює ГО «Материнське серце».

Найстарша в районі волонтерська організація працює безоплатно, встановлює потреби солдатів, забезпечує їх продуктами і одягом, обладнанням та запчастинами, засобами захисту і маскування, медикаментами та побутовими речами. Розповідає волонтерка, голова контрольно-ревізійної комісії ГО «Материнське серце», у минулому – керівник цієї громадської організації ВірА ІванівнА ІЩЕНКО.

***

- Віро Іванівно, як виникла організація «Материнське серце» і чим вона займалась?

Історія створення «Материнського серця» бере свій початок у 2009 році, коли прихожанка церкви «Життя» Валентина Андріївна Мишко заснувала організацію для підтримки людей зі зруйнованою долею. Наче серце матері - чуйне і відкрите, готове обігріти півсвіту, так і ми готові були допомагати тим, хто потрапив у біду.

Я поділяла погляди Валентини Андріївни, тому в організацію вступила з перших днів її створення. До слова, Валентина Мишко і досі є почесним головою «Материнського серця». Ми надавали допомогу алко- та наркозалежним, які проживали у Германівці, в реабілітаційному центрі.

Облаштовували їхній побут, возили речі, продукти харчування, долучали до віри. Опікувались притулком тварин у Деремезні, організованим Вікторією Нижник. Починаючи з кінця 2013 року, ми допомагали майданівцям, а з 2014 року взяли курс на підтримку наших військових, які воювали на Донбасі.

У той час існували дві волонтерські організації – наша, «Материнське серце», і «Допомога військовим Обухівщини» Оксани Павлів і Руслана Трегуба. Ми збирали продукти харчування, кошти, на які купували те, що просили хлопці, та відвозили на передову. Поки не створилась організація «Допомога сім’ям загиблих…», яку очолила Ольга Іванівна Тимко, ми опікувались родинами загиблих, багатодітними родинами, літніми людьми.

Нині у пакеті нашої допомоги - одноразова фінансова підтримка родинам загиблих. Ще до повномасштабного вторгнення, перевідуючи наших хлопців на Луганщині, у місті Гірське ми познайомились з дітками зі спеціалізованого інтернату, здружились.

Через нашу організацію їх запросила церква «Спасіння», вона забезпечила малечу проживанням та 5-разовим харчуванням в Обухові, а міська рада оплатила їм дорогу. Дітки були у захваті, кілька разів відвідували Обухів. Минулоріч у травні росіяни інтернат обстріляли. Слава Богу, вихователі встигли вивезти дітей у безпечне місце. Нині Гірське - окупована територія.

- Як змінилась діяльність «Материнського серця» з початком війни?

Війна для нас почалась у 2014 році, а в 2022-му вона перейшла в активну фазу. У рази збільшилась потреба у коштах для купівлі для наших захисників спорядження, бронежилетів, касок, розгрузок, тактичних рукавиць, машин, коліс, тепловізорів, приладів нічного бачення, дронів...

З перших днів ми поставили намети для збору коштів біля «Велмарту» і завдяки ним змогли закрити першочергові потреби для військових. З початком війни люди відчули гостру потребу допомагати армії. Сотні рук у різних куточках громади долучились до виготовлення маскувальних сіток та костюмів, так званих «кікімор».

Чимало помічників приходить до Обухівського центру культури та дозвілля, де розмістився центр виготовлення цих необхідних для фронту атрибутів воєнного часу. Відповідає за напрямок Артюшенко Олена Василівна. Закликаю не соромитися, приходити і долучатися. Навіть година часу, вкладена у виготовлення маскувальної амуніції, це ваш внесок до омріяної перемоги. Я організовую роботу волонтерських наметів, які стоять біля верхнього і нижнього входів до супермаркету «Велмарт» на Піщаній, а також контролюю звітність громадської організації.

Все, що стосується фінансових питань, покладено на голову правління Світлану Анатоліївну Чаплінську, дружину Героя Небесної Сотні, Героя України Володимира Чаплінського. Її заступник Петриченко Надія Миколаївна займається адміністративною роботою – складає звіти та публікує їх у Фейсбуці, вся документація також на ній. В нашій організації є три ключові фігури, які з 2014-го їздять на фронт – це Кондратенко Валентина Миколаївна, Мисяк Валентина Борисівна та беззмінна і безстрашна водійка Олійник Наталія Вікторівна.

Не перерахувати скільки разів ці бойові «бджілки» доставляли нашим хлопцям продукти харчування, одяг, побутові речі, запчастини, техніку, словом все, що замовляли, і в кожне замовлення ми вкладали разом з малюнками дітей щиру любов, віру і надію. Кожного разу з нетерпінням чекаю на повернення своїх бойових подруг. Не було такого випадку, щоб я їм не передзвонила, адже вони реально щоразу наражаються на небезпеку.

Наш менеджер Ярмолюк Лариса Анатоліївна завжди знаходить вигідні пропозиції по закупівлях та домовляється за ціни, машини і т.д. Чисельність нашої організації складає 30 осіб, з 2022-го до нас долучилось багато людей. Усіх назвати не маю змоги, але подякувати зобов’язана, бо стільки добрих справ ми зробили разом. Спасибі вам, дорогі волонтери – люди, небайдужі до чужої долі. Оцінку кожному з нас дасть життя, але, принаймні, ми робимо це добровільно, безоплатно і без якихось преференцій.

- Чи долучаються волонтери з інших громад?

- Так, козинські волонтери нам дуже допомагають - вони плетуть маскувальні сітки. Керує ними Колінченко Петро Андріанович, він дістає основу для сіток, тканину і привозить нам готові вироби. Черга на сітки така величезна, що ми не встигаємо їх плести. Тим більше, що на сьогоднішній день заміни волонтерським сіткам немає. Займається виготовленням цієї захисної амуніції і наш осередок на Яблуневому, яким керує Галина Василівна Цицар. Вони також збирають продукти харчування і за запитами волонтерів, які опікуються шпиталями, відвозять їх у лікувальні заклади Києва, Білої Церкви, Глевахи. Ще хочу відзначити дівчат з Трипілля, Жуківців і Халеп’я – «Трижуха» з Інною Новохатько на чолі, які також виготовляють маскувальні костюми «кікімори», сітки та збирають продукти. Співпрацюємо з волонтерською організацією Благодійний фонд «Допомога військовим Обухівщини». Зараз активно допомагає Копачівська громада.

- Які на сьогодні актуальні потреби?

Є постійний запит на сітки. Військову техніку треба закривати від ворога, окопи також потребують накриття і захисту, тому потреба зникне не скоро. Був запит на військову форму. Вона експлуатується в надзвичайних, я б сказала екстремальних, умовах і швидко виходить з ладу - рветься, зношується, горить, стирається.

Ми намагаємось виконати ці запити хлопців якнайшвидше. Тим паче вже стає тепліше і ак-туальною незабаром буде літня форма. Нещодавно перерахували 20 тисяч на її пошиття. Пошиттям займається підприємець Максименко Тамара.

- Ви змінили локацію?

- В офісі буваємо рідко, в основному перебуваємо у волонтерському пакувальному центрі. Там знаходиться провізія, яку звозимо з наметів, що збирають волонтери біля «Велмарту». Звідти відвантажуємося. Перед поїздками жіночки при церкві «Спасіння» смажать, варять і печуть для хлопців смаколики. Є ще велика когорта помічниць, які вдома готують котлети, голубці, паштети, налісники, вареники, тушене м’ясо, пампушки, олів’є, шубу, вінігрет, пиріжки, терті пироги, печиво і передають захисникам напередодні поїздки.

- Чи вистачає того, що збираєте у наметах та на відкритих майданчиках?

- Ні. Поряд зі збором в наметах, оголошуємо збір у Фейсбуці, проводимо різні акції, коли потрібні кошти, приміром, на тепловізор, автомобіль чи прилад нічного бачення. По закінченню збору робимо фотозвіти, які розміщуємо у соціальних ме-режах. У благодійних акціях - концертах завжди бере участь Юрій Михайлович Побігай (директор міського БК). З останнього збору придбали для наших захисників машину і тепловізори. Нині збираємо на рефрижератор для «200-х». Це дуже потрібний автомобіль-холодильник, особливо у спеку. Адже наші полеглі захисники заслуговують на людське ставлення і після смерті.

- Як Ви дізнаєтесь про потреби військових?

Телефонують, пишуть у Телеграм чи Вайбер. З 2014 року прийом дзвінків закріплений за волонтерками Кондратенко і Мисяк. Згадала один дзвінок з фронту.

«Ви «Материнське серце»? – запитує чоловічий голос у слухавці.

Так, - відповідаю.

«Ось їхали (називає де) і натрапили на коробку, а в ній номер телефону Вашої організації. Ви допомагаєте військовим?»

Так, - відказую.

«Чи не могли б ви допомогти і нам?». Розговорившись, розпитала звідки вони, хлопці розповіли про свої проблеми, ми зібрали і доправили їм те, чого вони потребували. Але, в основному, допомагаємо нашим землякам.

- Кого хотіли б виділити серед Ваших добровільних помічників?

Хочу висловити вдячність нашим благодійникам: приватним підприємцям

  • Куклі Василю Миколайовичу,
  • Анцуповій Лідії Яківні,
  • Паєнко Олені Василівні,
  • Бикову Григорію Івановичу,
  • Гелі Віктору Михейовичу (УВП УТОС),
  • Устименку Олександру Митрофановичу (ТОВ «Світанок плюс»),
  • Коваленку Володимиру Івановичу (ТОВ «Арго»),
  • Хрустальову Віктору Федоровичу (ТОВ «Монкор»),
  • Кубрак Людмилі (ПП «Восход-України»),
  • Литовченку Сергію Володимировичу (ТОВ «Алеана»),
  • Лук’яненку Олександру Івановичу (ТОВ «Обухівтранс»),
  • Ящуку Ігорю Михайловичу (ТОВ «Основа бетон»),
  • Воробець Любові Іванівні (ТОВ «МЖЦ»),
  • ПрАТ «ККПК» - проспілковому комітету в особі Дулі Олексія Олександровича і Благодійному фонду «Картонник» в особі Ременюка Олександра Івановича,
  • Кравцову Валерію Васильовичу (ПрАТ «Обухівське АТП-13238»),
  • Зануді Олексію Петровичу (АТЗТ «Обухівський молокозавод»),
  • Ільєнко Ларисі Олександрівні,
  • Федорченко Людмилі (ГО «Інститут розвитку громад»).

Велика подяка протестанській церкві «Спасіння» (пастор Кашуба Владислав Анатолійович) за підтримку і порозуміння.

Спасибі ліцеям, які завжди долучаються до допомоги, і найактивнішим №4 і №5. Ось нещодавно за запитом ліцей №5 зібрав велику кількість вологих серветок, кави, чаю, шкарпеток і води; дитсадкам «Рушничок» і «Світлячок», які восени і взимку виготовляли окопні свічки.

Люди допомагають чим можуть: пані Валентина готувала і привозила домашню тушонку, інші шиють сідушки, нижню білизну для хлопців.

Небайдужа жителька з Тарасівки, теж Валентина, фарбує маскувальні сітки. Хтось допомагає, долучаючись до роботи, а хтось перераховує гроші.

- Ви вся в роботі. Чи знаходите час для відпочинку?

- Для мене люди - головне. Я розумію, що без людей організація нічого не варта. Людей треба шанувати і довіряти їм. А знаючи, як вони віддаються роботі, хочеться і для них зробити щось приємне. Нещодавно для наших «бджілок» організувала поїздку в Добропарк (с.Мотижин, Макарівська громада). І хоча будівлі Добропарку минулого року знищені ворогами, квіти так гарно цвіли і радували око. Таке неймовірне захоплення і заряд позитиву ми отримали від споглядань на ту красу…

- Вашу діяльність відзначено високою державною нагородою. Як Ви сприйняли її?

- На День Незалежності у 2019 році за волонтерство я отримала з рук Президента України орден княгині Ольги III ступеня. Вручення відбулось в урочистій атмосфері на Майдані Незалежності. На запрошення Володимира і Олени Зеленських була на урочистому прийомі у Маріїнському палаці. Повернувшись до своїх дівчат, сказала, що моя нагорода - це визнання роботи усієї нашої волонтерської команди. Це завдяки нашим «бджілкам», як їх лагідно називаю, я отримала відзнаку.

- Ви очолювали «Материнське серце» п’ять років. Що спонукало Вас піти з посади?

З 2017 року я була головою правління ГО «Материнське серце», а минулого року передала керування Світлані Чаплінській. Нині я голова контрольно-ревізійної комісії. Від справ я не відійшла, можливо змінила коло діяльності. Коли Валентина Мишко доручала мені керівництво, то сказала: «Передаю молодшим».

Тепер настала і моя черга передати естафету молодим. А я допомагатиму. Ніколи я не хизувалась своєю посадою, разом з усіма пакувала, складала, навантажувала, розвантажувала, засиджувалась на роботі, коли потрібно було все підготувати до поїздки. Навіть змінивши посаду, у мене не меншає справ. Знаходжу розуміння і підтримку в чоловіка, дітей та п’ятьох онуків, особливо відколи старший Віталій (Гноянченко – авт.) з першого дня став на захист України. Це його свідомий вибір як патріота і громадянина. І я горда, що у мене такий онук.

- Так, знаю Віталія з дитинства. Маючи «білий» білет, який звільняв від мобілізації, він з першого дня війни записався у добровольці. Майбутнє за такими хлопцями як Ваш онук. Ми за нього щиро вболіваємо. Хай Бог береже його, нашого хороброго воїна!

- Дякую.

- Пані Віро, які Ваші найсокровенніші бажання?

- Перемога України, повернення внука і всіх наших захисників! І ще скажу таку річ: для того, щоб настала жадана перемога, кожен повинен зробити щось для її наближення. Шановні жителі громади, допомагайте, приходячи у волонтерські штаби, донатьте кошти і підтримуйте наших хлопців.

***

Номер карткового рахунку

4149 4991 6277 5157 на ім’я Ярмолюк Лариса Анатоліївна.

Спілкувалась Олена ДРАЧУК, «Обухівські вісті»