Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Після удару гігантського астероїда 66 мільйонів років тому, що поклав край епосі динозаврів, на Землі загинули 75% усіх видів. Темрява, холод, кислотні дощі та масові пожежі знищили екосистеми планети. І все ж деяким видам вдалося вижити. Серед них — нічні ящірки (родина Xantusiidae), які збереглися поблизу зони падіння астероїда.
Дослідники Єльського університету вивчили ДНК 34 сучасних видів нічних ящірок, а також викопні рештки з Північної та Центральної Америки і Куби. Виявилося, що їхня еволюційна лінія почалася ще в пізньому крейдовому періоді — задовго до удару. І хоча ці тварини мали вузькі ареали й малочисленне потомство, вони дивом пережили катастрофу.
Зокрема, кубинський вид Cricosaura typica виявився найдавнішою гілкою родини. Решта видів, такі як Lepidophyma та Xantusia, виникли значно пізніше — лише 12 мільйонів років тому.
Незвично, що нічні ящірки не відповідали типовим "виживальним" характеристикам: у них не було широкого ареалу чи великої кількості нащадків. Згідно з реконструкцією, їхні пращури народжували всього двох дитинчат за раз — або навіть одного, як у випадку з Cricosaura. Ця стратегія виживання суперечить усталеним уявленням, які вважають великі популяції ключем до виживання після катаклізмів.
Острівні види ящірок, як-от ті, що мешкають на островах біля Каліфорнії, ймовірно, еволюціонували з материкових предків, які близько 10 мільйонів років тому мігрували через тимчасові сухопутні мости.
На думку авторів дослідження, опублікованого в журналі Biology Letters, історія нічних ящірок змушує переглянути уявлення про те, які риси допомагають видам вижити під час глобальних катастроф. Їхній приклад демонструє, що навіть вузькоспеціалізовані істоти з малою плодючістю можуть пережити масові вимирання, якщо мають еволюційні адаптації, що дозволяють їм існувати у складних умовах.
Ці відкриття можуть стати ключем до розуміння того, які види мають шанси вижити під час сучасного, антропогенного масового вимирання.
