Джерело: phys.org, переклад: Мирослав Чайковський
Поєднання археології та генетики допомогло вченим з Туреччини та Швейцарії з'ясувати, що перехід до землеробства в Анатолії стався не лише через міграцію, а й завдяки поширенню ідей.
Результати дослідження опубліковані в журналі Science і демонструють, що близько 10 тисяч років тому в Західній Анатолії почали з’являтися перші села, хоча генофонд місцевого населення залишався незмінним протягом семи тисячоліть.
Гени залишились, а спосіб життя змінився
Аналіз ДНК 9000-річного індивіда та ще 29 нових палеогеномів показав: більшість людей були місцевими, але їхній побут і ритуали змінювалися. Це свідчить, що неоліт прийшов сюди радше як культурне запозичення, ніж внаслідок переселення.
"Посуд — не означає людей"
Щоб визначити, як поширювались неолітичні практики, команда порівнювала археологічні артефакти (посуд, інструменти, житла) з ДНК похованих людей. Це дозволило простежити не лише переміщення людей, а й рух ідей.
Виявилося, що поява нових предметів не завжди означає прибуття нових груп — іноді місцеві просто переймали інші звичаї.
Міграції також були
У деяких регіонах близько 7000 року до н.е. відбулося змішання населення — нові групи приносили як гени, так і культурні новації. Згодом саме ці зміни поширилися на Балкани та в Європу.
Важливість регіональної науки
Автори підкреслюють: дослідження очолили науковці з Туреччини — і це приклад того, як локальні дослідники можуть зробити вагомий внесок у глобальну науку.
Дослідження стало методологічним проривом, вперше об’єднавши великомасштабні археологічні та генетичні дані. Воно дозволяє відмовитись від спрощених сценаріїв минулого і визнати багатогранність людських історій.
