Пошук

Обухів: від "зради" до Перемоги одне зусилля - над собою

Обухів: від "зради" до Перемоги одне зусилля - над собою

Зовнішній фронт відступив від Київщини, внутрішній — лишився. Більше того, частина його “вояк” перейшла у контрнаступ. Зброя, котру використовують обухівські бійці “істеричного фронту” у фейсбук-бою — тактична. Її багато. Часто вона у надлишку.

Телефон — ця зброя, “зрада” - це його боєкомплект, котрий ніколи не закінчується. І дійсно, хто краще за обухівських тітоньок у віці 35-55 знає кому першочергово виділяти броніки, місцевій теробороні чи землякам на Донбасі?

  • Скільки і на шо потратили мерія, а скільки і на що — волонтери?
  • Які частини чим забезпечені, де знаходяться, чим займаються, чого потребують?
  • Кому шо писати, публікувати, збирати, носити, зрештою, ЯК ПРАВИЛЬНО ЖИТИ?

Ви не знаєте? Спитайте у обухівських соцмережах.

Там вам швидко розкажуть, шо, кому і як треба робити, а якщо не погодитеся - просто заплюють.

Це Обухів. Війна калічить наші душі, але не лікує вади. Особливо, комунікаційні.

Втім, за словами Олексія Копитька цілком можливо, що саме “зрада” може бути однією з цеглинок нашої перемоги.

Про це та інше він пише у своїй статті “Что показали 50 дней войны Украины с Россией” на шпальтах Хвилі..

За його словами різниця між Україною і Росією, крім іншого у тому, що вони — ієрархічні і вайлуваті, а ми - мережеві і гнучкі.

І саме наша махновщина, плекання “зради”, недовіра до влади і в результаті — самоорганізованість є нашою перевагою.

... У нас і суспільство, і влада, і армія пронизані мережевими структурами. Держструктури оперують значно більшими ресурсами, але суспільство значно мобільніше. Там, де влада підгальмовує, громадяни самостійно організовуються і як мурахи або бджоли воюють за свою країну. Це створює великий елемент бардаку та нераціонального використання ресурсів. Але у критичні моменти спрацьовує як ідеальний імунітет, впевнений він.

Що треба робити, а що ні, навіть якщо дуже хочеться поумнічати у коментах і розказати всім як правильно воювати?

На думку дядька-аналітика все просто і в принципі, цілком доступно навіть обухівським “фахівцям з військової справи”. Навіть “спецназу” з обухівських соцмереж.

  1. Жодної гризні всередині. Гризня – ворог координації. Тим більше з професійними “коментаторами”, ботомережами і тд
  2. Перебудовуємось на військові рейки. Це значить, що частину особистих ресурсів (часу, комфорту, грошей) треба резервувати на оборону/життя в умовах війни.
  3. Не виснажуємо себе без необхідності. Зокрема, не задовбуємо оточуючих. Якщо ситуація не потребує реакції - не лізьте. Після перемоги розкажіть усім, як вони помиляються та неправильно живуть.

Приміряв поради на себе. Перестав подумки критикувати тих, з ким після війни знову не буду вітатися.

Читайте також: