Водночас 62,5% місцева (сільська, селищна, міська) рада дотепер не долучилася до процесу добровільного об’єднання й далі перебуває під юрисдикцією райдержадміністрацій. Така ж «картинка» і в Обухівському районі.
Не дивлячись на те, що реформа децентралізації була одна з найголовніших та найперспективніших, на районному рівні - як головами адміністрацій так і ради, реформа мала багато перепон та відсутність сприяння формування ОТГ. Про це я писала в іншій статті, тож загострювати вашу увагу на цьому не буду.
Загалом, 31% мешканців, які проживають на 62,5% території України не мають можливості скористатися послугами спроможного місцевого самоврядування базового рівня. І це 100% не справедливо щодо , наприклад, наших мешканців Обухівщини. Фактично, ми застрягли в старій ієрархічній Україні замість того, щоб обрати нову децентралізовану, вільну Україну.
Відповідно до Хартії, яку Україна ратифікувала у 1997 році, «місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.»
На практиці ж, місцеве самоврядування базового рівня стикалося з цілим комплексом викликів, несумісним із належним виконанням делегованих повноважень. Таким чином, питання надання публічних послуг мешканцям тергромад, що є під юрисдикцією відповідних РДА, перебувають у їх повній заангажованості та впливом. І це породжує не лише неякісне надання послуг, а й 100% корупцію. Приклад - ситуація у Васильківському районі (кримінальне впровадження щодо діяльності відділу освіти). Приклад – одна з «ахілесових п’ят», за що й зняли колишнього голову Обухівського району.
Крім обмежених інституційних і фінансових можливостей для надання якісних та доступних послуг своїм мешканцям територіальні громади, які ще не в ОТГ, мають обмежений перелік інструментів для стимулювання місцевого розвитку.
Мінус на поверхні:
Натомість, при ОТГ:
При цьому основні управлінські важелі будуть у голови та ради ОТГ, яка формує свій виконавчий комітет, до складу якого також входять (за посадою) старости. Голова ОТГ та рада ОТГ підпорядковуються тільки відповідній громаді, тоді як держава зобов’язана забезпечувати нагляд за законністю їхніх рішень.
Отже, станом на 2019 рік в унітарній Україні громадяни однієї держави отримують на базовому рівні самоврядування відмінні можливості з огляду на різну управлінську спроможність тергромад виконувати самоврядні та делеговані державою повноваження.
На мій погляд, основним законодавчим стимулом для досягнення прискорення та закінчення реформи децентралізації може стати удосконалення й спрощення процедури затвердження перспективних планів, відповідно до законопроекту №9441 «Про внесення змін до ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад»
На жаль, згідно чинного ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад», перспективні плани затверджують обласні ради, які в певних випадках демонструють не так пріоритетність представлення спільних інтересів відповідних тергромад, як політичні амбіції депутатського корпусу. З огляду на це, експерти знову пропонують надати право затверджувати перспективні плани формування ОТГ тільки Кабінету Міністрів України.
Окрім цього, не треба забувати про проект закону №8051 «Про засади територіального устрою, який конкретизує функції та критерії формування громад і районів відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування.»
