Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Її бабуся не користувалася вагами, а лише чайною чашкою як міркою. Вона казала: «Бий довше, воно ще жовте», — і таким чином вчила готувати не за часом, а за станом продукту. Такі знання передавалися усно, у формі «граматики інгредієнтів і тепла».
Подібний підхід був і в середньовічних куховарських книгах. Наприклад, рецепт sambocade (щось на кшталт бузкового чізкейку) описує: зробити сирні зерна, додати цукор, білок, бузкові квіти й трохи трояндової води, а потім запекти. Без точних пропорцій, лише нагадування для тих, хто вже бачив процес на власні очі.
Такі рецепти нагадували радше нотатки, ніж детальні інструкції. Вони передбачали, що кулінар вже знає базу й лише освіжує пам’ять. Як і кулінарні зошити минулого століття — записи від подруг чи родичів, збережені в рукописах.
Авторка підсумовує: хоч бабусині записи давно втрачені, кожного разу, коли вона пече бісквіт, у пам’яті оживають її слова: «Чи вже достатньо бліде тісто?»
