Залишки їх (трипільців) присутності, в свою чергу, були відмічені в районі сучасних Стожар, по вулицях Київській і Робочій.
Відтак, постає питання - СКІЛЬКИ ТРИПІЛЬЦІВ МОГЛО ЖИТИ В ОБУХОВІ, ПЛОЩА КОТРОГО СЬОГОДНІ (В АДМІН. МЕЖАХ) - 24 КВ. КМ, А НАСЕЛЕННЯ 33-45 ТИСЯЧ?
Відповідь на нього (щоправда, не пряма) міститься в чудесному підручнику з "Історичного ландшафтознавства", крізь сторінки котрого я котрий день продираюся як через джунглі.
Власне, спроба відповісти на нього була здійснена в далекому 1965 році відомим археологом С.Н. Бібіковим, котрий взяв за основу дані про 14 трипільських поселень, розташованих між ТРИПІЛЛЯМ І РЖИЩЕВИМ.
- Отже, ті 14 достатньо добре виражених і досить повно досліджених пам’яток розвинутого трипілля, що виявлені Хвойко і Пассек, і які розташовані між Трипіллям і Ржищевом, очевидно, відображають реальне число поселень, що були тут в період розвинутого трипілля, - писав він.
- Припустимо, що на відрізку Трипілля - Ржищів існувало не 14, а 15 поселень, одне з яких, за припущенням, не знайдено. Тоді на цьому відрізку, що має площу близько 400 км2 проживало не менш як 7500 чол., що відповідає 27 км2 на одне поселення, або 19 чол./км2. Цей елементарний демографічний розрахунок, очевидно, наближається до дійсності, - впевнений він.
Згодом його колега І.С. Винокуров підкоректував підхід і вказав на те, що ця ситуація можлива лише за ідеального збігу обставин — коли всі 15 поселень існували в один проміжок часу.
Уявимо ситуацію в її ідеальному варіанті.
***
Це не добре і непогано. Це припущення, котре грунтується на використанні концепції ландшафтно-господарських систем і розрахунку демографічної ємності сільськогосподарських ядер ЕЛГС (елементарної ландшафтно-господарської системи).
