ЦЕ МІФ
Колись у коментах один фанат УПЦ МП поскаржився на сьогодення і зауважив, що "у 19 столітті в Обухові жили духовним життям". Мені завжди цікаво спілкуватися з тими, хто поняття не має про історію території і побут мешканців того часу або плутає їх зі своїми уявленнями. І паралельно вважає, що релігія робить когось кращим.
***
ТЕНДЕНЦІЯ
Менше з тим, короткий екскурс в історію Обухова вказує на одну очевидну тенденцію.
А саме - різку зміну вектора розвитку території в результаті будівництва в 1970-1980х Трипільської промзони. Вона не лише перенаправила ресурси на північну околицю села Обухів в район сучасних Школи-Піщаної, але і швидко маргіналізувала інші його території.
***
ІСТОРІЯ
Історичний Обухів 16-17 ст, нагадаю, починався і розвивався в районі між Центром і Автостанцією. Там же, мінімум з початку 17 століття знаходилися перші (і всі дві) обухівські церкви.
Процес цей тривав до 1930х, можливо, 1940х. Зараз жодна з живучих на планеті Земля людина не вкаже на ТОЧНЕ місце розташування Воскресінської церкви в Центрі і Михайлівської - на Автостанціїї.
***
ЗАРАЗ
Втім, структура їх співіснування збереглася і в нових, збудованих у 1990х церквах.
1. З 17 по 20 ст обухівські церкви сусідили-суперничали в районі Автостанції-Церкви. Тоді вони:
- належали до одного патріархату, але були приурочені до різних "храмових днів",
- маркували собою 2 різні Обухови - той, що належав київським комендантам; і той, котрим володіли київські губернатори.
2. Сучасні церкви на Школі-Піщаній:
- знаходяться на двох протилежних піщаних дюнах ("горах");
- маркують собою різні політичні традиції (московського і київського православ'я);
- знаходяться у неприхованій опозиції один до одного.
***
На фото:
1. Ймовірно, початок "нульових".
2. Одне зі свят в режимі так званого "календарного православ'я". Думаю - Великдень.
***
Примітка:
"Календарна віра" це коли рік грішиш і кайфуєш від цього, а на Пасху "як штик" під церквою з кошиком.
Тверезий і чистенький, чесною натруженою рукою кладеш широкі як твоя душа, "хрести".
І надієшся, шо цього року боженька теж пробачить. Бо то не я, то кляті обставини.
Прийми, боженька, мої дари і моє покаяння, і випиши індульгенцію ще на рік.
Бо офіційно ми хрещені, а в душі - язичники.
Тому гріхи не спокутуємо, а викуповуємо.
