Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Використавши новий багатопрофільний підхід, що поєднує ізотопний аналіз міді, олова, свинцю й осмію, команда встановила: більшість фігурок створювали з місцевої сардинської міді, інколи змішаної з міддю з Піренейського півострова. Метал із Леванту (Ізраїль, Йорданія) не використовувався — це стало зрозуміло лише завдяки новій методиці.
Попри наявність власних ресурсів, олово на Сардинію завозили, ймовірно, з Іберії. Аналіз трьох найбільших культових центрів показав схожість складу металів, що свідчить про єдину виробничу традицію на всьому острові.
Важливим відкриттям стали й культурні зв’язки: характерні рогаті шоломи, зображені на сардинських фігурках, мають аналоги у Скандинавії, де відомі шоломи з Віксе та Кальлерупа. Це вказує на несподівані контакти між Сардинією та Північною Європою у 1000–800 рр. до н.е.
«Ми зробили крок уперед у розумінні ролі Сардинії в обміні металами бронзової доби. Виявлені зв’язки охоплюють навіть Північну Європу», — зазначає Хайде Вробель Нерґорд з музею Моесгорд.
