Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Однак нове дослідження, опубліковане в журналі Science, проаналізувало мітохондріальну ДНК з зубів цих мамонтів і показало: мексиканські тварини утворювали окрему генетичну групу — Clade 1G. Виявлений рівень відмінностей виявився настільки значним, що дорівнював відмінностям між основними лініями мамонтів у Північній Америці.
Дослідники вважають, що пояснити це можна або структурованістю популяцій ще до гібридизації з предками колумбійського мамонта, або ж кількома хвилями змішування різних популяцій. Радіовуглецеве датування показало, що ці лінії співіснували у пізньому плейстоцені — приблизно 40–12,7 тис. років тому.
Автори підкреслюють: результати демонструють важливість дослідження ДНК в ширшому географічному діапазоні — навіть у тропіках, де збереження генетичного матеріалу зазвичай ускладнене. Це допоможе повніше зрозуміти еволюцію вимерлих видів.
